Через повномасштабну війну кількість людей з ураженням спинного мозку (УСМ) в Україні суттєво зросла. Після виписки з медичної реабілітації багато з них стикаються з труднощами у відновленні незалежності, мобільності та соціальної участі.

Посилити незалежність, мобільність і громадську участь людей з УСМ через табори активної реабілітації за принципом «рівний-рівному» та обмін знаннями з фахівцями з реабілітації.

• мотивувати людей з УСМ до пошуку нових життєвих сенсів через наочний приклад лідерів зі схожими ураженнями;
• покращити практичні навички учасників у користуванні кріслом колісним та самостійному житті;
• підвищити впевненість у собі, самоефективність і готовність до активної участі в житті громади;
• зміцнити мережі взаємопідтримки серед людей з УСМ;
• підвищити спроможність фахівців з реабілітації застосовувати принципи активної реабілітації.

Щороку проводяться 2 великі табори активної реабілітації та 1–3 рекреаційні табори меншого формату. Кількість учасників у кожному таборі — 12–18 осіб залежно від рівня та складності ураження.

Усі бенефіціари — люди з інвалідністю (ураження спинного мозку); у кожному таборі беруть участь 12–18 осіб залежно від рівня та складності ураження. Опосередковано виграють фахівці з реабілітації, реабілітаційні центри та організації, що впроваджують практики активної реабілітації.

• табори активної реабілітації;
• менторство за принципом «рівний-рівному»;
• тренінги з навичок самостійного життя та користування кріслом колісним;
• адаптивний спорт і фізична активність;
• розвиток спроможності фахівців з реабілітації.

• покращені незалежність і мобільність учасників з УСМ;
• зростання впевненості та самоефективності;
• підвищені компетентності фахівців з реабілітації;
• ширше застосування методології активної реабілітації в Україні.

Люди з ураженням спинного мозку у малих громадах західної частини України системно виключені з процесів прийняття рішень щодо відновлення та безбар’єрності. Бракує підготовлених громадських адвокатів з-поміж самих осіб з інвалідністю, сталих механізмів їх залучення та оплачуваних ролей. Центри життєстійкості рідко планують активності за участю людей з інвалідністю.

Посилити лідерство, громадську участь і стійкість людей з ураженням спинного мозку у Тернопільській, Волинській, Рівненській та Хмельницькій областях, підготувавши їх як громадських адвокатів доступності й інклюзії та інтегрувавши у роботу місцевих Центрів життєстійкості за принципом «рівний-рівному».

• підготувати 25–30 осіб з УСМ як громадських адвокатів доступності через онлайн-школу;
• відібрати та підтримати 10–12 кращих як оплачуваних адвокатів у Центрах життєстійкості;
• провести ≥15 аудитів доступності та звернень до органів місцевого самоврядування;
• організувати ≥18 спільних інклюзивних активностей для людей з інвалідністю та мешканців громад.

Органи місцевого самоврядування, Центри життєстійкості громад, мешканці малих міст Тернопільської, Волинської, Хмельницької та Рівненської областей, ВПО, ветерани та члени їх родин і близьке оточення.

Прямі: 25–30 осіб з ураженням спинного мозку (з пріоритетом жінок з УСМ та ВПО), з яких 10–12 — оплачувані адвокати; ментори-наставники. Непрямі: відвідувачі Центрів життєстійкості (ВПО, ветерани, місцеві мешканці), органи місцевого самоврядування та ширші громади чотирьох областей.

• відбір і онбординг учасників у 3 областях (вересень 2026);
• онлайн-школа адвокації — 3 модулі (вересень–листопад 2026);
• конкурсний відбір і працевлаштування 10–12 адвокатів (листопад–грудень 2026);
• адвокаційна робота в Центрах життєстійкості: аудити, звернення до ОМС (грудень 2026 – лютий 2027);
• спільні інклюзивні активності — ≥18 сесій;
• менторський супровід, координація мережі адвокатів;
• підсумкова конференція, рекомендації для ОМС, поширення моделі.

10–12 людей з УСМ стають активними громадськими адвокатами у своїх громадах та продовжують співпрацю з Центрами життєстійкості після завершення проєкту. Місцева влада отримує конкретні рекомендації щодо безбар’єрності. Формується регіональна мережа адвокатів доступності. Пілотується масштабована модель «навчання → працевлаштування → участь».

Через війну кількість людей з ураженням спинного мозку (УСМ) в Україні стрімко зросла, а система реабілітації потерпає від браку фахівців. Між випискою з медичного закладу та підтримкою в громаді утворюється розрив. Лише за 2025 рік виявлено понад 170 нових осіб з УСМ (база — понад 600). Недостатній обсяг якісної реабілітації призводить до ускладнень і ускладнює повернення до повноцінного життя.

Забезпечити комплексну підтримку людей з УСМ під час лікування та реабілітації силами інструкторів «рівний-рівному», запобігти ускладненням, підвищити обізнаність і сприяти адаптації та поверненню до активного життя в громаді.

• виявляти пацієнтів з УСМ у медичних і реабілітаційних закладах та вносити їх до бази супроводу;
• запобігати ускладненням (пролежні, підбір засобів реабілітації, керування функціями організму) і сприяти адаптації;
• підвищувати обізнаність пацієнтів і медичного персоналу щодо наслідків УСМ і методів відновлення;
• супроводжувати людей з УСМ та їхні родини в громадах за індивідуальним планом;
• інформувати органи влади щодо інклюзії, безбар’єрності та коректної термінології.

Прямі: люди з УСМ на етапі лікування/реабілітації та після повернення в громаду, а також їхні родини. Непрямі: медичні працівники, органи влади та ширші громади. Супровід забезпечують інструктори «рівний-рівному» у восьми областях України.

• робота інструкторів «рівний-рівному» з пацієнтами в медичних і реабілітаційних закладах;
• мотиваційні зустрічі, демонстрація навичок самостійного життя, обмін досвідом;
• індивідуальний супровід людей з УСМ та їхніх родин у громадах;
• регулярні інформаційно-просвітницькі заходи у громадах;
• навчання та лекції для представників органів влади;
• щотижневий і щомісячний моніторинг, координація та звітність.

Понад 170 людей з УСМ щороку отримують первинний контакт і подальший супровід, поповнюючи базу (600+). Запобігаються ускладнення, пришвидшується адаптація, зростає обізнаність медперсоналу та органів влади. Учасники долучаються до інших програм ГАР і згодом можуть самі стати інструкторами.

Повернувшись додому, люди з УСМ випадають із системних послуг і стикаються з бар’єрами — фізичними (недоступне житло, брак безбар’єрності), інституційними (їхні потреби не враховані в місцевих програмах) та інформаційними. Послуга «рівний-рівному» досі не має офіційного визначення в Україні, що гальмує масштабування й державне фінансування. Війна збільшує частку ветеранів і цивільних з УСМ.

Посилити спроможність людей з УСМ — раніше виявлених і нових — до повноцінної участі в житті громади через активацію на місцевому рівні, сталий діалог з ОМС і надавачами послуг та просування законодавчого визначення послуги «рівний-рівному».

• системна активація бенефіціарів у 7 областях через очний і дистанційний супровід та групову роботу;
• виявлення критичних бар’єрів участі й формування регіональних «карт бар’єрів»;
• налагодити діалог «отримувач — надавач послуг» з ОМС, соціальними й медичними службами через спільні тренінги, робочі зустрічі та інші активності;
• два табори активної реабілітації (Рівне, Тернопіль) за участю ветеранів;
• адвокація визначення послуги «рівний-рівному» та організаційний розвиток ГАР.

Прямі: люди з УСМ у Дніпропетровській, Волинській, Вінницькій, Тернопільській, Рівненській, Київській і Львівській областях (зокрема ветерани та цивільні, поранені під час бойових дій) і їхні родини. Непрямі: представники ОМС, соціальних і медичних служб, фахівці з реабілітації, студенти, роботодавці та ширша громадськість семи областей.

• очний і дистанційний супровід бенефіціарів (нова Служба дистанційного консультування, CRM);
• спільні тренінги й робочі зустрічі з ОМС; «карти бар’єрів» і дорожні карти співпраці;
• два табори активної реабілітації (Рівне — серпень; Тернопіль — вересень 2026);
• адаптація житла, юридичний супровід та адвокація послуги «рівний-рівному»;
• навчання фахівців і студентів; комунікаційна кампанія (охоплення 400 000+).

Візуалізована мапа шляху роботи з клієнтом після ураження спинного мозку на рівні громади.

В Україні немає жодної програми активної реабілітації, спрямованої на дітей і підлітків з ураженням спинного мозку (УСМ). Через війну кількість таких дітей зростає, проте родини залишаються без системної підтримки, навичок самостійності та середовища підтримки. Діти рано стикаються з ізоляцією, а батьки — без знань про догляд, мобільність і розвиток самостійності дитини.

Створити в Україні першу програму активної реабілітації для дітей і підлітків з УСМ, адаптувавши перевірену модель польської Fundacja Aktywnej Rehabilitacji (FAR): підготувати українську команду інструкторів, виявити й підготувати сім’ї та провести табори й активності за принципом «рівний-рівному» для дітей і батьків. ГАР має понад 20 років досвіду таборів активної реабілітації для дорослих і свідомо готується до специфіки роботи з дітьми, зокрема розробляючи необхідні політики.

• підготувати українську команду інструкторів за методологією FAR (за участю польських колег);
• виявити сім’ї з дітьми з УСМ і підготувати їх до участі (очно та онлайн);
• провести пілотні табори й практикуми активної реабілітації для дітей і батьків;
• розробити україномовну методологію й матеріали та провести широку комунікаційну кампанію;
• розробити необхідні політики (захист дітей, безпека) і підготувати команду й організацію до роботи з дітьми.

Прямі: діти й підлітки 4–16 років з УСМ, які пересуваються на кріслі колісному, та їхні батьки й опікуни. Непрямі: підготовлені українські інструктори активної реабілітації, фахівці з реабілітації, ширші громади та майбутні учасники програми по всій Україні.

• передача досвіду й навчання української команди фахівцями FAR (Польща);
• виявлення сімей та індивідуальний супровід (очний і онлайн ZOOM-сесії);
• практикуми (діти 4–6 р. з батьками) і табір (діти 7–16 р.) активної реабілітації;
• батьківські тренінги: догляд, мобільність, самообслуговування, психологія, права;
• розробка методології та навчальних матеріалів + широка комунікаційна кампанія.

Перевірені напрями ГАР — дистанційне консультування та безбар’єрність — мають стійкий попит, проте їхня сталість обмежена кадровою нестабільністю й залежністю від проєктного фінансування. Тренінгова експертиза організації затребувана різними аудиторіями (ОМС, бізнес, університети, школи), але не оформлена в системну пропозицію, а інституційна спроможність потребує посилення для масштабування.

Зміцнити інституційну спроможність ГАР, щоб зробити сталими й масштабованими ключові напрями — дистанційне консультування та безбар’єрність — і розгорнути структуровану тренінгову пропозицію для різних цільових аудиторій. Напрями можуть діяти як самостійно, так і як компоненти інших проєктів.

• зміцнити структуру, кадри, M&E, CRM і фандрейзинг організації;
• забезпечити сталість напряму дистанційного консультування та супроводу;
• розвинути безбар’єрність та облаштування житла як окрему послугу;
• оформити тренінгову пропозицію для ОМС, студентів, освітян, бізнесу й громад;
• запровадити системний онбординг, виявлення та підготовку лідерів — активних членів організації й представників своїх громад.

• дистанційне консультування та супровід людей з УСМ (736 консультацій, 960 год у 2025);
• безбар’єрність: облаштування житла, аудити громад та інфраструктури (ЦНАПи, маршрути; EGAP, ПРООН, НАВС);
• лідерство та мережа: системний онбординг, виявлення й підготовка лідерів — активних представників своїх громад;
• організаційний розвиток: CRM, M&E, кадри та фандрейзинг.

Структурована пропозиція для: органів місцевого самоврядування та їхніх представників; студентів різних фахів (зокрема ЛДУФК ім. Боберського); освітян, шкіл і вихователів та роботи з дітьми й учнями; бізнесу, комунальних і транспортних служб (як КП «Київпастранс» — 1435 водіїв); фахівців реабілітації. У 2025 році — 136 тренінгів для понад 1600 учасників.