Перший контакт
Інструктори й інструкторки приходять до людини в перші тижні після травми — у лікарню чи реабілітаційний центр, на запит закладу або самої людини, разом із командою, яка нею опікується.
Вони самі живуть з ураженням спинного мозку й користуються кріслами колісними — але це не лише власний досвід: усі проходять навчання за програмою ГАР і працюють за внутрішніми протоколами організації.
Після травми спинного мозку людина проводить у лікарні тижні, іноді місяці. Команда закладу робить свою роботу — рятує життя, оперує, стабілізує стан, розпочинає реабілітацію. Але на питання «як тепер жити» відповідає не протокол, а чийсь власний досвід.
«Перший контакт» додає до роботи команди саме це. До людини приходять інструктори й інструкторки — вони теж живуть з ураженням спинного мозку й користуються кріслами колісними, тільки на кілька років далі цим шляхом. Вони не обіцяють, що все буде добре. Вони показують, що життя триває: як пересідати, що робити з пролежнями, куди звертатися по крісло, як повернутися до роботи.
Це не просто люди з власним досвідом. Кожен інструктор і кожна інструкторка проходять навчання за програмою ГАР і працюють за внутрішніми протоколами організації: що входить у візит, як говорити про складні теми, де межа компетенцій і коли питання передається фахівцям закладу.
Це не заміна фахівцям і не робота замість персоналу. Інструктори працюють у межах власних компетенцій і на запит відповідальних осіб закладу, у погодженому з командою режимі — і часто знімають із неї теми, на які у зміни просто не вистачає часу.
Для рідних це часто перша розмова, після якої страх змінюється планом дій. Для команди — практика життя з травмою з першоджерела, яку важко почерпнути з підручника.
Інструктори приходять у лікарні й реабілітаційні центри за домовленістю із закладом, а також приїжджають додому, якщо людину вже виписали. Там, де інструктора немає поруч, лишається дистанційне консультування. Після візиту звʼязок не уривається: далі є табори активної реабілітації і спільнота людей, які пройшли те саме.
Для людини та її родини все це безоплатне.
- 01 Ви залишаєте запит Формою внизу сторінки — від себе або від близької людини. Персональних даних питаємо рівно стільки, скільки потрібно, щоб передзвонити.
- 02 Ми вивчаємо запит Уточнюємо ситуацію: коли сталася травма, де людина зараз, що вже відомо і чого потребує найбільше. Це розмова, а не анкета.
- 03 Скеровуємо інструктора чи інструкторку або консультуємо дистанційно Якщо у вашому регіоні є інструктор або інструкторка, скеровуємо — у межах наявних можливостей. Якщо ні, пропонуємо дистанційне консультування. Усе залежить від ситуації і вирішується індивідуально.
- 01 Запит від відповідальної особи закладу Тією ж формою внизу сторінки. Досить кількох рядків про заклад і про те, чого ви очікуєте від співпраці.
- 02 Координатор програми звʼязується з вами Опрацьовуємо запит і пропонуємо спільну зустріч — із тими, хто в закладі відповідає за роботу з пацієнтами.
- 03 Узгоджуємо формат на зустрічі З якими пацієнтами й у якому режимі працюють інструктори, як вони взаємодіють з вашою командою, які теми лишаються за фахівцями закладу.
- Візити інструкторів та інструкторок до ваших пацієнтів — за запитом відповідальної особи закладу й у погодженому з командою режимі.
- Частина навантаження з персоналу: інструктори беруть на себе теми побуту, крісла колісного й повернення додому, на які у зміни рідко вистачає часу.
- Практичний досвід для команди — те, чого немає в протоколах, від людини, яка живе з травмою. Це доповнення до роботи фахівців, а не її заміна.
- Чіткі межі: інструктори навчені за програмою ГАР і працюють за внутрішніми протоколами організації, у межах власних компетенцій. Медичні рішення лишаються за вашою командою.
- Матеріали для пацієнтів і родин, які можна лишити в палаті.
- Маршрут для пацієнта після виписки: табори активної реабілітації, дистанційне консультування, спільнота.
Оберіть, від кого запит, і заповніть кілька полів. Ми передзвонимо й домовимося про подальші кроки. Для людини підтримка безоплатна.