Пропонуємо Вам невеличку історію про Перший табір АР
Історію треба пам’ятати, тим більше якщо вона віє позитивом! Добре, що цей факт згадала Марина Головіна в своєму Facebook – рівно 24 роки тому закінчився перший Табір активної реабілітації. Цією душевною заміткою ми розпочинаємо новий розділ на сайті – Історія ГАР та, маємо надію, що наші лідери АР будуть знаходити можливості та у вільну хвилинку будуть писати нам цікаві моменти та історії з минулих таборів.
Адже, це так важливо! Для молодої кадри та майбутніх лідерів – для розуміння самої філософії таборів активної реабілітації, з чого все починалося… Для наших “бувалих” – згадати приємні часи, бо активка це не тільки важка та необхідна праця, це ще й купа позитивних та веселих моментів!
Тож пропонуємо Вам невеличку історію про Перший табір АР, який пройшов у відомому “курорті” в м. Саки. Пунктуацію автора не змінюємо для розуміння емоційного стану під час її написання:
24 года назад…Уже 24!!!)) Как же время летит!)))… Тогда, 24 года назад, в СССР, сначала в Москву, потом с перелетом в Саки (Крым), десантировалась шведская команда волонтеров из 10 человек + переводчик (шестеро на инв.колясках). Это были члены не правительственной организации Rekryteringsgruppen (RG).
На фото ліворуч (стоячи) Марина (тоді ще не Головіна), праворуч – Голова Правління ГАР, тоді учасник табору, Ярослав Грибальський
В те дни, c 30 марта по 14 апреля 1991-го, стартовал первый лагерь Активной Реабилитации, участниками которого были 20 колясочников из разных республик СССР. В последствии этот лагерь стал началом нового пути, новой жизни, активной жизни для тысяч и тысяч инвалидов-колясочников с травмой позвоночника. А позже, после самой Швеции и Польши, это волонтерское движение Активной Реабилитации появилось в Украине (1992), Литве (1993), Беларуси (1997).
То был и мой первый лагерь АР. Лагерь, который в последствии круто изменил и мою жизнь!)) Работу. Место жительства. Семейное положение. А еще, именно тогда началась наша, моя евроинтеграция, нас, еще советских.)) И ведь у кого учились – у самих шведов!!!
А еще, в те дни я впервые услышала слово “волонтер”.)) Правда, с этим были некоторые приключения.)) Я-то, советская, думала, что на подобных мероприятиях с инвалидами должны работать только мед/соцработники, но никак не представители торговли, и я думала, если шведы узнают об этом, то дадут нагоняй и мне, и организаторам-москвичам.)) И на общем знакомстве, с подачи организаторов, я представилась инструктором ЛФК (краснею)… Кто знает меня хорошо, могут понять как не легко было это промолвить))…
Конечно, мой обман раскрылся, позже, когда шведы начали расспрашивать о моей работе. Нагоняй не получился.)) Даже успокоили, объяснив, что волонтерами могут быть все, и любой профессии, кто в свое свободное время хочет приносить пользу людям, и делать это безвозмездно. А как раз на это и не согласился мед.персонал санатория им. Бурденко.
Посему могу смело сказать, что я одна из первых волонтеров тогда еще Советского Союза)), и единственная, кто помимо шведов согласился приехать аж из Волгограда и работать две недели, и как мы теперь говорим – 24 часа в сутки. Правда, авиаперелет мне оплатили (тогда цены были смешные), но на работе за свой счет брала две недели.
Давно это было.)) 24 года назад.)) И это уже история. Наша ГАРовская.))
Узнаете Катаржину Трок, Ярослава Грибальского, меня?)) Рядом со мной Беркесов Сергей и в голубом дождевике Валерия … , москвичи, которые вместе с организатором лагеря, Дмитрием Сенюковым + еще двое, в 90-м стали первыми участниками шведского лагеря в Бохсхольме. …Если кто слышал про российские активки “Катаржина”, то это некоммерческое предприятие, к созданию которого причастны и Беркесов Сергей, Валерия …, и как вы догадываетесь, предприятие названо в честь Катаржины Трок
Это письмо+фотографии я получила почтой из Москвы, шведы каким-то образом …еще же был СССР… передали для всех участников такие сюрпризы. Для меня такое внимание было необычным и приятным.)) ……….Писала Катаржина, а текст помогал составить её муж, Вениамин Трок, который был переводчиком на лагере. Катя тогда плохо разговаривала на русском, как объясняла она и др. поляки – в школе они не хотели учить русский.
7 вересня в Чорткові стартує табір для 12 людей з ураженням шийного відділу спинного мозку, щонайменше третина з них — ветерани. Для більшості це буде перший тиждень у житті без близьких поруч, натомість поруч — інструктори й асистенти, які допомагають рівно стільки, скільки потрібно.
10 серпня в парку історичної реконструкції «Оствиця» у Рівному шість жінок, п'ять з яких мають ураження спинного мозку, взяли участь у дні відновлення з майстер-класом із візажу, медитацією та йогою і фотосесією. Кожна учасниця отримала практичні навички та індивідуальну консультацію візажиста, що дозволило реалізувати мету події — розкриття особистого потенціалу та підвищення самооцінки.
В нашій організації є шлях, який проходить майже кожен: учасник табору → стажер → інструктор → лідер. Багато учасників цьогорічного Лідерського табору колись самі приїхали на табір активної реабілітації як новачки.
Нещодавно наша команда провела лекцію на тему коректної комунікації та досвіду людей з ураженням спинного мозку для надавачів соціальних послуг і працівників служб у справах дітей.
До події долучився весь наш активний осередок у Рівненській області - інструктори та лідери ГАР, які поділилися своїм досвідом, практичними кейсами та баченням того, як зробити взаємодію з людьми з інвалідністю більш відкритою, поважною та безбар’єрною.
Шість днів. Лідери та лідерки з різних областей України. Тринадцять сесій - від стратегії до практики.
Саме так виглядав Лідерський табір ГАР, який нещодавно провела наша команда.
Це був простір для тих, хто вже був учасником наших таборів активної реабілітації, для активних інструкторів і тих, хто прагне ще більше долучатися до розвитку нашої спільноти.
Автономія - це перемога, яку ми здобуваємо разом
Олександр Куцан - механік з Харкова, який у травні 2022-го став до лав 58-ї мотопіхотної Сумської бригади. Він пройшов Бахмут, Запорізький та Харківський напрямки. У березні 2023-го в Серебрянському лісі через вибух міномета Олександр зазнав важкого поранення - високу ампутацію обох ніг та ураження рук.
Група активної реабілітації розпочинає новий проєкт, спрямований на посилення підтримки людей після ураження спинного мозку та їхніх родин безпосередньо в громадах.
Цей крок підкреслює нашу віру в те, що активне та незалежне життя можливе для кожного та кожної, хто долає наслідки травми.
Здоров’я - це не лише відсутність хвороб, а й можливість жити активно! Сьогодні Всесвітній день здоров’я. Для нас, Групи активної реабілітації, цей день - нагадування, що право на якісну підтримку й реабілітацію має бути доступним для кожного, незалежно від обставин.
Що робить людину здоровою та незалежною?
Ми часто формуємо уявлення про життя людей з інвалідністю не з досвіду, а зі стереотипів.
Через це з’являються міфи про те, що люди на кріслі колісному нібито не можуть жити активно.
Насправді життя кожної людини унікальне, а активність не має одного формату.
Для когось це спорт, для когось подорожі, навчання, робота або власні проєкти.