Група Активної Реабілітації

#Я хочу прокинутись, але постійно сплю. Історія евакуації Сергія Коваленко

Це — Сергій Коваленко. Інструктор і організатор таборів активної реабілітації, тренер з баскетболу, тренував команду з регбі на колясках, був членом правління нашої організації, має травму в шийному відділі.

До війни Сергій жив з родиною у Кривому Розі, а зараз — мешкає у Каліфорнії. Він не планував покидати Україну, але напад росії вніс свої корективи:

«Я хочу прокинутись, але постійно сплю. Мені часто сниться війна. Інколи прокидаюсь від звуків сирен близько 5 ранку. Прокинувшись, розумію, що моя родина у безпеці. Слава Богу.

25 березня ми їдемо на авто до Львова, узгодивши всі дії з Віталієм Пчолкіним. На той момент я тільки одужав від коронавірусу. Дуже важко переніс хворобу, мали навіть забрати у лікарню, тож на початок війни був вкрай ослаблений.

Спочатку ми не були певні на 100%, що будемо їхати з рідного міста. Навіть, якщо поїдемо, то куди? Дорога в невідомість лякала ще більше, але залишатись вдома, де тато на колясці, мама і дві доньки було небезпечно. Я не хотів провокувати долю, хотів вберегти родину, тож ми виїхали спочатку до Львова. 

Водій віз нас з Кривого Рогу до Львова 10 годин і 26 березня о 3:30 ми опинились у Тренінговому центрі транзитного підтриманого проживання «Дім самостійного життя». Я з родиною заселився туди згідно з інструкцію Таня Фоміна, але трошки налякав сусідів з Донецьку. Далі розпочалась активна робота з евакуації в Німеччину і можливими прибуттям в Швецію з Марина Головіна. З цим нам допомогла Марія Склярук. Але події розгортатимуться інакше. Складно описати динаміку їхнього розвитку. Все було стрімко. 

Наступну ніч ми заночували в Олега Кардаша, волонтера ГАР, який гостинно прихистив, а вранці вивіз на автовокзал. 28 березня ми сіли в автобус, який прямував до Кракова. Дуже вдячні усій команді ГАР, вони провели якісну евакуацію в Україні та поза її межами, надали доступний бус, а також знайшли адаптоване житло. 

А далі на нас чекав переліт в Фінляндію, Іспанію, Мексику, тривожне очікування на кордоні і довгоочікувана зустріч з рідними. Зараз ми з ними у Каліфорнії».

ENGLISH

It is Serhii Kovalenko. Instructor and organizer of active rehabilitation camps, basketball coach, wheelchair rugby coach, ex member of our board, he has a neck injury. Before the war Serhii lived with his family in Kryvyi Rih, but now they are in California. He did not plan to leave Ukraine, but the Russian attack made it is adjustments:

«I want to wake up, but I am constantly asleep. I often dream of war. Sometimes I wake up to the sounds of sirens around 5 am. When I wake up, I realize that my family is safe. Thank God.

On March 25, we go by car to Lviv, coordinating all actions with Vitaly Pcholkin. At that time, I was just recovering from the coronavirus. I had a very hard time with the disease, I had to be taken to the hospital, so at the beginning of the war I was extremely weak.

In the beginning we were not 100% sure that we would leave our hometown. Even if we go, where?  The road to obscurity was even more frightening, but staying home with a father in a wheelchair, a mother and two daughters was dangerous. I didn’t want to provoke fate, I wanted to save my family, so we went to Lviv first.

The driver drove us from Kryvyi Rih to Lviv at 10 o’clock and on March 26 at 3:30 we found ourselves in the Training Center for Transit Supported Accommodation «House of Independent Living».  My family and I settled there according to the instructions of Tanya Fomina, but I scared the neighbors from Donetsk a bit. Then began the active work on the evacuation to Germany and the possible arrival in Sweden from Marina Golovina. Maria Sklyaruk helped us with this. But events will unfold differently. It is difficult to describe the dynamics of their development.  Everything was fast.

The next night we spent the night in Oleg Kardash, a GAR volunteer who hospitably sheltered us and took us to the bus station in the morning. On March 28, we boarded a bus bound for Krakow. We are very grateful to the entire GAR team, they conducted a quality evacuation in Ukraine and abroad, provided an affordable bus, and found adapted housing.

And then we had a flight to Finland, Spain, Mexico, anxious anticipation at the border and a long-awaited meeting with family. Now we are with them in California».