Анастасія та Олексій разом 9 років. Обидвоє з Дніпра. Виховують восьмирічного сина Богдана. До 24 лютого родина не вірила, що в XXI столітті може розпочатись така крива війна. Однак, як і більшість українців, зіткнулись з жахливими реаліями.

Чоловік та жінка не покидали Дніпро увесь час, але вивезли сина на місяць до родичів. Анастасія та Олексій продовжували працювати, вона — адміністраторкою торгового залу у магазині «Єва», а він — оператором у кол-центрі. 25 жовтня їхнє життя різко змінилось.

Подружжя опинилась в епіцентрі ракетного удару росії по Дніпру. У той день згоріла автозаправна станція. Також загинула вагітна жінка та чоловік. Анастасія та Олексій, на щастя, вижили. Разом з цим, чоловік та жінка отримали травми спинного мозку. Олексій на рівні L1, Анастасія на рівні T9. Тепер вони обоє користуються кріслом колісним для пересування.

День трагедії

В Олексія був вихідний. Ввечері він зустрів Анастасію з роботи, а дитину залишив вдома. Хоча, зазвичай, брав сина з собою.

Подружжя вирішило заправити авто. О дев’ятій вечора пролунала сирена, саме в той час, коли жінка та чоловік вже під’їжджали до АЗС. Олексій запитав у співробітника, чи зможуть вони обслугувати їх, але той відмовив.

Олексій та Анастасія вирішили трохи зачекати. Вони припускали, що тривога може бути короткою. Не минуло й десяти хвилин, як подружжя почуло гучний удар. Анастасія втратила свідомість, Олексій був притомний. Коли жінка прийшла до тями, одразу зрозуміла, що не відчуває нижню частину тіла. У чоловіка були аналогічні відчуття.

Олексій почав дзвонити подрузі, щоб вона прибігла до дитини. Анастасія ж зателефонувала батьку та повідомила, що їх накрила ракета. Тато одразу виїхав на допомогу.

У цей час до родини підбіг працівник заправки. Він витяг Анастасію на асфальт. Олексій вибрався самотужки, не відчуваючи ніг. Він переліз на пасажирські сидіння і виповз з авто. Їхня машина не загорілась, вона була повністю понівечена, без вікон. Уламки ракети увійшли через заднє скло та сидіння на перший ряд авто.

За декілька хвилин приїхали служби, які тушили автомийку та заправку. Швидка забрала чоловіка, бо він був у крові, а жінку відправили в окрему машину. Бригада екстреної медичної допомоги миттєво доставила поранених в реанімацію Мечникова, рятуючи їх від кровотечі. Нині вони перебувають у міській клінічній лікарні №4.

Реабілітація та інструктори Першого контакту

Наступного ранку Настя та Льоша усвідомили, що мають травму спинного мозку та не можуть ходити. Попри це вони раділи, що вижили. Друзі та батьки дуже підтримували їх, були поруч кожну операцію.

Перші дні син не знав про травму батьків. Коли приїхав до них у лікарню, ледь стримував сльози. Намагався обійняти, але дуже боявся доторкнутися до мами, аби не зробити боляче. На жаль, його психіка постраждала, тож йому довелось швидко подорослішати.

Нещасний випадок дуже зблизив Анастасію та Олексія. Пара трималась за руки навіть, коли відходила від наркозу. Потім їх перевели з реанімації у різні палати. Подружжя фактично розлучили на 22 дні. Анастасія доволі складно пережила цей період, чимало плакала.

Процесом реабілітації з перших днів займалася команда

Одного дня завідувачка відділення фізичної та реабілітаційної медицини, Алла Півник, розповіла подружжю про методику активної реабілітації, який реалізовує в Україні громадська організація «Група активної реабілітації».

Згодом фізіотерапевтка, яка займається з парою, порадила їм звернутись до інструкторів Першого контакту, людей зі схожими травмами, які можуть стати менторами. Так вони познайомились з Оленою Ковальовою.

Сьогодні Олена відвідує пару як інструкторка Першого контакту. Вона розповідає, що робити зі спастикою, пролежнями, як пересуватися кріслом колісним, спускатися пандусом, облаштувати квартиру, приймати ванну тощо. Адже є моменти, які знають і розуміють тільки люди, які пересуваються на колясках.

У лікарні з парою працює психолог та фахові спеціалісти. Вранці вони займаються з ерготерапевтом, а ввечері — з фізіотерапевтом. Подружжя використовує тренажери та вертикалізатори старого типу. Крім цього, вони отримують додаткову підтримку: працівники напрямку дистанційних консультацій «Групи активної реабілітації» телефонують Насті та Льоші та консультують їх на різні теми.

Плани на майбутнє

Пара хотіла б потрапити на табір активної реабілітації у Польщі чи Швеції, щоб освоїти навички самостійності та незалежності.

Протягом 2023-го вони також планують навчитися стояти та стати мобільними. Хочуть активно проводити час з сином та продовжити роботу над собою, щоб не стати слабкими. Чоловік планує повернутись на роботу.

“Буде час присвятити себе один одному та сім’ї. Намагаємось мислити позитивно. Ми живі, а далі, як буде. Будемо розв’язувати проблеми в міру надходження. Поки хочемо повернутись додому, де чекає дитина, власний простір, хобі”  – пояснює Анастасія

Матеріал створено в межах проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу в Україні. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Група активної реабілітації» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.