16 листопада 2022 р. штурм під Бахмутом.

“На той момент командир був поранений. Так як у мене найбільше бойового досвіду серед усіх хлопців, які там були, я очолив цей штурм. І під час цього штурму, вже на завершення його, – поранення в шию”, – розповідає воїн. Унаслідок такого поранення в Олександра повний розрив спинного мозку на рівні С6 та паралізованість майже всього тіла.

Олександрові Петренку 25 років. Він з Вінницької області. Закінчив університет за спеціальністю “маркетинг”. Потім пішов в армію на строкову службу. У цивільному житті побув не довго. Приблизно півроку пропрацював в охоронній фірмі. Почалася велика війна, і хлопця  відразу мобілізували.

На сьогодні Олександр Петренко перебуває в Києві, де проходить реабілітацію.

Із часом хлопець дізнався про Групу активної реабілітації. Про діяльність нашої організації Олександрові розповіла його знайома журналістка. Вона також поділилася контактами Уляни та Віталія Пчолкіних. “І я записався в табір активної реабілітації. Тоді не потрапив у табір, тому що мій стан ще був досить кволий. Але заявку залишив.  – Ми сконтактували з Віталієм. Він ділився власним досвідом, радив щось, консультував з питань, пов’язаних із травмою”. А на Благодійному Куражі вони всі – Олександр, Уляна та Віталік – зустрілися й познайомилися особисто. На тому ж заході хлопець познайомився ще з одним із наших лідерів – з Олексієм Порохом. Відтоді Олександр та Олексій постійно на зв’язку.

Як інструктор першого контакту Олексій Порох став наставником Олександра. Старається відвідувати Олександра на дому. Хлопці разом виходять на терапевтичні прогулянки, розмовляють на будь-які теми, що цікавлять на певному етапі життя з травмою. Навіть виїжджали на риболовлю – проводили таку собі релакс-реабілітацію.

Я багато отримав порад стосовно своєї травми, тому що у Віталія і Олексія схожі травми. Розумію, що однакових немає, але все ж таки… вони як ніхто розуміють мене. Тому я отримав такі практичні поради, як бувати в побуті. Але тут не так головне якісь поради, як їх власний приклад, що можна бути абсолютно самостійним, абсолютно мобільним і незалежним.

Для Олександра гостро стояло питання крісла колісного. Хлопець заповнив спеціальну анкету, щоб отримати такий необхідний для нього зручний засіб для переміщення. Саме тоді завдяки зусиллям ГАРу до України прямувало 50 крісел колісних «Pantera» від компанії Jalle Jungnell. Після кількох консультацій наших лідерів про важливі деталі для підбору крісла колісного активного типу та врегулювання певних питань Олександр отримав його.

“Це вплинуло на мою мобільність. Попереднє крісло було не активного типу. Воно ширше, ніж мені потрібно… А це некомфортно, тому що важко керувати ним. Зараз на Panthera я став більш мобільним: проходжу у двері, сам можу пройти вулицею, мені стало легше обслуговувати себе. Це крісло колісне не порівняти з тим, яке  було!” – ділиться враженнями Сашко.

Попри важке поранення й травму спинного мозку Олександр сміло планує власне майбутнє. Після реабілітації хоче повернутися додому й облаштувати власне помешкання так, щоб було комфортно в ньому. Уже зробив деякі інвестиції, завдяки яким отримуватиме прибуток. Також він має намір навчатися, а згодом і працювати в ІТ сфері. Для Олександра важливо не зупинятися на досягнутому, адже завдяки прикладу наших лідерів він зрозумів, що незважаючи на травму спинного мозку, людина може бути вільною, успішною та щасливою.