Тільки вперед!

З 6 по 18 серпня в м. Барановичі (Брестська область, Білорусь) на базі Барановицького державного університету відбувся табір активної реабілітації, в якому взяли участь 30 курсантів. Для роботи на таборі білоруси залучили також інструкторів з Польщі (організація «FAR») і України (організація «ГАР»).

Виїзд в місто Несвеж з екскурсією по території замку Радзивілів

Виїзд в місто Несвеж з екскурсією по території замку Радзивілів

Від України були запрошені інструктор з техніки їзди Карина Погосян і волонтер групи сервісу Анастасія Сачко. Приїхавши додому Карина ділиться враженнями:

Мені пощастило брати участь в таборі активної реабілітації для курсантів в Барановичах у 2013 році. Тоді це був перший табір в Білорусі після довгої перерви, тому програма, на мій погляд, значно відрізнялася від «активних» таборів в Україні. Поїздка в цьому році значила для мене відчути, наскільки нашим білоруським колегам вдалося наблизитися до своєї мети: відновити рух активної реабілітації і підвищити рівень таборів. І мій вердикт: «ТАК!». Так, вони зробили це!

Техніка їзди на колясці Техніка їзди на колясці

Загальна фізична підготовка Загальнофізична підготовка

В цьому році в програму входили п’ять дисциплін: техніка їзди на колясці, загальнофізична підготовка, стрільба з лука, рухливі ігри спорту (настільний теніс, естафети і різноманітні динамічні ігри), а також аеробіка. Нашим колегам довелося відмовитися від дисципліни «Плавання» через відсутність басейну на базі проведення заходу. У програму також входив стандартний набір лекцій, марафон, ігровий день (курсанти знайомилися з грою Бочча, фітболом, інтерактивними комп’ютерними іграми). Ну і, звичайно ж, був організований чудовий виїзд в місто Несвеж з екскурсією по території замку Радзивілів.

Загальна фізична підготовка

Гра у ФітБол Гра у Фітбол

А що думають про результати своєї кропіткої роботи представники «Республіканської асоціації інвалідів-візочників», що займаються розвитком руху активної реабілітації в Білорусі?

Інна Дігілєвич, організатор ТАР у Барановичах:

Як відомо, в нашій країні була перерва у проведенні таборів активної реабілітації, і зараз ми напрацьовуємо те, що втратили за час «простою», а також є завдання вивести табори на більш високий рівень. Саме тому наші інструктори останнім часом стажувалися в Швеції, Польщі та інших країнах, які багато років ефективно використовують методику активної реабілітації людей з травмою хребта.

Крім того, ми запрошуємо на наші білоруські табори іноземних «активістів». Цього разу приїхали українці і поляки. Це чудовий обмін досвідом, адже не можна стояти на одному місці. Табори, в яких беруть участь «активісти» з інших країн, проходять набагато жвавіше й цікавіше. Для учасників величезне значення має той факт, що люди приїхали здалеку, щоб навчити їх самостійності. Я бачу, що при наявності інструкторів-іноземців мотивації, відповідальності за власні активність, розвиток і вдосконалення у учасників стає більше. Вони бачать, як багато в них вкладають, і не хочуть підвести. Адже професіоналізм інструкторів, які до нас приїжджають, дійсно дуже високий. І ми це цінуємо. Особливе ставлення у нас до українців. Плануємо і надалі залучати ГАРівців на табори в Білорусі.

Лекція

І вже на сьогоднішньому таборі видно перші результати нового розбігу активної реабілітації в Білорусі. По-перше, порівняно з табором першого рівня 2013 року, коли було складно набрати учасників і табір страждав від недобору, то в цьому році зі списків бажаючих потрапили на табір не всі. Ми отримували заявки навіть з Казахстану і України. Це свідчить про те, що після відновлення таборів серед людей з травмою спинного мозку та хребта стала активно поширюватися інформація про них, відбувається реклама. Крім того, ми співпрацюємо з Міністерством соціального забезпечення, яке надало нам списки потенційних учасників наших таборів. Ну, і програма «Перший контакт» теж працює.

По-друге, учасники цьогорічного табору дуже сильні. Багато кандидатів у стажери на інструкторів.

По-третє, рівень викладання наших інструкторів став набагато краще. Раніше була проблема з інструкторами: «старі» відійшли від справ, а «новачків» просто не було. Велику роль у цьому зіграв відбувшийся у липні табір другого рівня (так званий лідерський), який підготував багатьох інструкторів для цього табору. Формується команда взаємозамінних інструкторів.

На таборі всім (і курсантам, і учасникам, і волонтерам) було дуже цікаво, а як проходять табори активної реабілітації в Польщі? І чим вони відрізняються від українських і білоруських?

Інструктори з Польщі

Feder Dawid (Давид), інструктор з ЗФП:

Я в активній реабілітації вже близько 10 років, працював і працюю як на таборах для дорослих, так і для дітей. Якщо чесно, я не фанатію від «дорослих» таборів , так як мені не вистачає терпіння на них. Але коли мені зателефонували і запитали, чи поїду я в Білорусь, я відразу погодився. По-перше, тому що хотів допомогти. По-друге, хотів подивитися, як розвивається рух активної реабілітації тут.

Білоруський табір схожий на польські, але на наших не буває водночас такої великої кількості учасників. Думаю, це дозволяє нам сконцентруватися на кожній людині, приділити більше уваги.

Друге, дуже важливе, відмінність: тут мало часу для підготовки та навчання персоналу перед заїздом учасників. Мені здалося складним (і, думаю, не тільки мені) за півдня почути, зрозуміти і включитися в роботу. Адже підготовка дуже важлива для майбутньої спільної командної роботи.

Особливо нелегко довелося «новеньким» волонтерам. Освоїти техніки страховки, переміщення і, що найголовніше, філософію табору активної реабілітації за кілька годин – завдання ще те!

Wawrocka Joanna (Ася), інструктор з ЗФП:

Я як ходячий інструктор з загальної фізичної підготовки хочу сказати, що у нас в Польщі проводиться більше спільної роботи інструкторів у колясках та учасників. На білоруському таборі відчувається жорстке розділення між кадрою і учасниками.

Ну, і злагодженої роботи всередині команди інструкторів теж не вистачає. Думаю, це пов’язано з тим, що було мало підготовчого часу, де вони могли краще пізнати один одного. Було кілька волонтерів, для яких взагалі перший день виявився повним шоком. Вони не розуміли, куди потрапили і на що підписалися. У Польщі теж таке трапляється, але у них є більше часу для навчання. Через недостатню підготовку «кульгає» і професіоналізм команди, і атмосфера на таборі.

А ще на польських таборах більше дисципліни і пунктуальності.

Ми бажаємо братам-білорусам успіхів у розвитку АР, а українським інструкторам дуже радимо приймати запрошення попрацювати в Білорусі. Повірте: це величезне задоволення, чудові знайомства і відмінна можливість помандрувати!

Сачко Анастасія