Група Активної Реабілітації

#Тетра

Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України» спільно з UCP Колеса для людства (США) та Українською асоціацією фізичних терапевтів за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) реалізує в Україні Міжнародний проект «Тренінги, розширення економічних можливостей, допоміжні технології та послуги медичної/фізичної реабілітації».


Продовжуємо рубрику Відгуки наших волонтерів, а всім бажаючим нагадуємо, що потрапити на табір у якості волонтера можливо заповнивши Анкету волонтера ГАР на нашому сайті. Будемо раді бачити Вас на наших таборах!


Всі хто слідкує за тим, що відбувається на сайті “Групи Активної Реабілітації” давно помітили, що все частіше стає доброю традицією радувати наших читачів гарними і приємними новинами. Ось і цього разу хочеться розповісти про гарну подію яка відбулась нещодавно.


Плануючи минулого року табір АР на жовтень місяць ми мали певні занепокоєння з приводу погоди у Західному центрі в цей час, але розуміючи важливість заходу були впевнені, що незалежно від того захід відбудеться. Так і сталося – хоч і було прохолодно, але ж табір успішно відбувся і 19 учасників все ж таки отримали всі необхідні навички для повноцінного і самостійного життя.


Всім привіт. Мене звати Коля і я сексоголік. Насправді це жарт і звати мене Тарас я шийник . Мені пощастило потрапити в перший заїзд, коли ТАР з учасниками почали проводити в Карпатах. Моя підготовка в Табір Активної Реабілітації почалась з дзвінка співорганізатора. Пам’ятаю як сьогодні: У вечері в кімнату влітає мама і каже, що зараз подзвонить Пчолкін. Через кілька хвилин він дзвонить, питає чи я ще не ходжу, ну знаєте трапляються чудеса і всьо такоє. Віталік запитав чи я готовий і щоб чекав на офіційне запрошення…


Стрибнув невдало у воду чи впав з турніка – травма шийного хребця. Пішов на роботу з високою температурою – відмовили ноги через ускладнення. Автокатастрофа – і для більшості нове життя розпочинається з візка. Але від того, що в людини з’явився новий засіб для пересування, вона не стала менш “людиною”.


Это был очередной теплый сентябрьский день и как всегда, хлопот на работе было больше, чем приносящее удовольствие от нее. Мечты о том, что это когда-то закончиться  уже перестали греть,  и приходилось просто «дрейфовать» в мире материальных ценностей и человеческой глупости. Но звонок моей доброй, бывалой подруги Танюши Тупый, с предложением участвовать волонтером в группе сервиса на Лагере активной реабилитации, перевернул все происходящее вверх дном. Желание поехать и помочь  людям  брало свое превосходство над всеми текущими делами, но день рождения любимой подруги и свадьба друга не позволили дать сразу 100% ответ. Проведя неделю в активных раздумьях,  я сделал не легкий  для себя выбор – я еду, а друзья мои смогут меня понять и простить.