“Я грав у кількох музичних гуртах, їздив на мотоциклі, подорожував Україною і відчував повну свободу,” — згадує він.

Але в 2013 році його життя змінилося назавжди. Через ДТП Ігор отримав травму шийного відділу хребта (рівень C6), яка змусила його залишити столицю та повернутися до Єнакієвого.

Попри важкі наслідки, Ігор не втратив дух свободи. Проте життя ускладнилося ще більше, коли почалося АТО, і його родина опинилася в окупації.

“Ми певний час курсували від міста до міста, поки гроші не закінчилися. Тоді довелося повернутися на окуповану територію. Після травми, років на чотири-п’ять я випав з життя. Про якусь реабілітацію годі було й мріяти, тому я почав займатися вдома. Спочатку з мамою, а потім самостійно. Через півтора роки після травми я нарешті зміг переходити з лежачого положення в сидяче. Це було для мене величезним досягненням і стало початком розуміння, що не все втрачено.”

Згодом Ігор з родиною виїхав на підконтрольну Україні територію. На той час він уже міг самостійно одягатися та пересідати на крісло колісне. Першим етапом нового життя став табір активної реабілітації, а далі – переїзд до дівчини, яка відіграла ключову роль у його переході до самостійності.

“Ми разом тренувалися готувати їжу, виконувати побутові справи. Через її роботу я часто залишався вдома сам, відпрацьовував навички, поки вона була відсутня. Не раз падав і навіть ночував на підлозі, але це мене тільки загартувало. Завдяки її підтримці, але мінімальній допомозі, я став впевненим у своїх силах.”

Про ГАР (Група Активної Реабілітації) Ігор дізнався ще в лікарні. Перша спроба потрапити на табір не вдалася через перебування на окупованій території. Але наступного разу він поїхав. Перший його табір відбувся у 2017 році і хоча на початку були сумніви, в останній день він зрозумів, чому це було важливо.

Табір — місце, яке змінює. Це місце, де тобі дають ‘пінка під попу’ і, якщо ти хочеш, то скористаєшся цим шансом,” — каже Ігор — “На першому таборі я захворів і пропустив частину програми. Тому мене запросили вдруге. Коли через рік я повернувся, мій інструктор сказав, що я зробив величезний стрибок у самостійність. Це було дуже приємно почути.”

З часом Ігор та його дівчина переїхали в інше житло, яке максимально адаптували до його потреб. Завдяки цьому він отримав змогу самостійно виконувати побутові справи, а також продовжувати свій шлях до повної незалежності.

Сьогодні Ігор працює в ювелірному Домі «Лобортас», подорожує, є членом байкерського об’єднання MOTA Brotherhood. Після початку повномасштабного вторгнення Ігор вирішив допомагати ГАР. Спочатку він був оператором, а згодом пройшов навчання і почав консультувати щодо облаштування безбар’єрного житла.

“Наразі я входжу до правління ГО ГАР і працюю над тим, щоб наша країна стала доступнішою для всіх,” — говорить він.

Ігор вірить, що жодні обставини не можуть стати на заваді прагненню до самореалізації.

“Життя може бути цікавим, якщо докласти зусиль. Головне — не здаватися, рухатися вперед і оточувати себе людьми, які допомагають відчути справжній смак свободи.”

Це історія Ігоря Пирожкова — людини, яка довела, що навіть після найскладніших випробувань можна залишатися вільним, активним і щасливим.

Щиро дякуємо за підтримку діяльності Ліга сильних, Choose Love та іншим партнерам, які роблять це можливим!