«Група активної реабілітації» − організація, що проводить табори активної реабілітації для людей з травмами спинного мозку, аби допомогти їм стати самостійними і вести активний спосіб життя. Говоримо з її виконавчим директором Віталієм Пчолкіним про те, як проходять табори і яка їхня ціль, як зробити організацію прибутковою та побудувати ефективну комунікацію.

Як усе починалося

Методика активної реабілітації заснована ще в 70-х роках у Швеції. Люди зі складними травмами спинного мозку почали об’єднуватися, ділитися одне з одним порадами про те, як жити самостійно. Вони організували перший табір активної реабілітації, виїхали самі на візках у палатки і зрозуміли, що тільки півдня витратили на те, щоб допомогти учасникам одягнутися − така ідея виявилася неефективною. Тоді вони зрозуміли, що без людей, які не мають інвалідності, їм не обійтися і тільки в ефективній співпраці буде результат. Саме тоді сформувалася філософія таборів активної реабілітації, вона поширилась по всьому світу, а до України потрапила 1992 року. Спочатку це був волонтерський рух активістів активної реабілітації, а 2008 року була створена громадська організація.

Наша мета − надихнути людину до самостійності та незалежності від сторонньої допомоги, надавши знання і навички, які цьому сприятимуть.

Віталій Пчолкін

Вперше я потрапив на табір 2009 року. За два роки до цього я отримав травму − її називають травмою пірнальника. Відпочивав на морі, невдало з’їхав з гірки і отримав травму спинного мозку в шийному відділі. Травма дуже важка − з нею мало хто виходить з дому і стає самостійним і незалежним. До табору активної реабілітації я був максимально залежним від усіх, але після нього я зрозумів, що мені потрібно, повернувся додому і почав працювати над собою.

У таборі я відразу зрозумів, що це моє, прийняв цю філософію, і мені захотілося до цього долучитися. Я почав проявляти активність, згодом став стажером, потім інструктором і організатором таборів, врешті-решт, мене обрали виконавчим директором. Тепер ми з моєю дружиною Уляною та командою однодумців взяли на себе відповідальність за розвиток організації.