#Доброчесність, реабілітація та війна: Уляна Пчолкіна у спецпроєкті online.ua
Уляна розповіла про виклики реабілітації та чи можливо жити в Україні без хабарів.
Керівниця стратегічного розвитку ГО Група Активної Реабілітації Уляна Пчолкіна взяла участь у спецпроєкті про доброчесність у рамках просвітницької кампанії «Доброчесність перемагає». Уляна розповіла журналістці Анастасії Багаліці про виклики реабілітації, про те, яким вона бачить суспільство після завершення війни та чи можливо жити в Україні без хабарів.
Що для Уляни означає доброчесність?
Це відповідальність. Відповідальність за себе, перш за все. Коли ти розумієш відповідальність за свої дії, ти робиш висновки. Ми ж не пхаємо пальці в розетку, тому що ми знаємо, що там буде струм і це небезпечно. От десь так — все дуже просто. Від нас все залежить.
Як розв’язувати питання в Україні без хабарів?
Я завжди вимагала те, що мені зобов’язані. Але коли стоїть питання життя і смерті, ти не будеш обирати, ти просто будеш шукати гроші за будь-яких умов, платити будь-які гроші, аби врятувати себе чи близьких. Я народилася дуже чутливою до справедливості, тому завжди її добивалася. Наприклад, мені ця довідка потрібна і я звідси без неї не піду. Але платити я не буду.
Мені траплялося дуже багато нормальних медиків. Навіть на мою операцію ми купили тільки конструкцію. Нейрохірург, який її робив, не взяв гроші. Він і не просив їх. А мама, я пам’ятаю, принесла. Я була трошки не в собі, звичайно, після всього. Але це викликало здивування. Розумієте, він нас здивував, що він не взяв, він сказав «ні».
Коли я складала на водійське посвідчення, вже після травми, уся моя група платила хабарі в Києві. В Україні дуже складна схема — скласти на права людині з інвалідністю, бо у нас же майже немає спеціалізованих курсів. Я сказала, що я не буду платити. Я поїхала складати на водійське посвідчення в Макарів, тому що була в Бородянському районі прописана, і не платила хабарі.
Яким би Уляна хотіла бачити українське суспільство після завершення війни?
Мабуть, я б хотіла, щоб в Україні було чесне суспільство. Мені, певно, складно це зараз охарактеризувати. Іншими словами — чесне і прозоре, де зрозуміло, що працюють права людини, що працюють закони, що є відповідальність.
У нас одна із найкращих законодавчих баз. Якщо прискіпливо подивитися, то знавці, навіть закордонні, кажуть, що у нас чудові закони. Але чому вони не працюють? Чому у нас все так складно? Тому що у нас немає виконавчої ланки, немає відповідальності за порушення. Судова система так й не реформована. Я думаю, що українці вже побачили, що ми можемо змінити, що все залежить від кожного і кожної з нас.