«Життя стає іншим, а в чомусь — навіть глибшим»: історія члена правління Групи активної реабілітації

До 30 років життя Юрія Влізло було досить динамічним: вища юридична освіта та робота за спеціальністю, драйвові хобі (риболовля, полювання, оффроуд-поїздки на підготовлених авто).

Усе кардинально змінилося після травми шийного відділу хребта на рівні С-7, якої чоловік зазнав унаслідок невдалого стрибка у воду. З’явилося багато складнощів:

• руки не мали хвату;
• було важко тримати баланс;
• крісло колісне, яким він користувався спочатку, було незручним і завеликим.

Для Юрія Влізло знайомство з Групою активної реабілітації почалася не з високих ідей, а з конкретних побутових запитань. Про ГАР Юрієві розповів його фізичний терапевт у Тернополі. Спочатку це було дистанційне знайомство: чоловік переглядав відео на YouTube-каналі організації, стежив за соцмережами та брав участь в онлайн-таборі.

«Самостійно шукати відповіді — це довго й не завжди отримуєш правильну інформацію. Коли я потрапив на семінари, які проводив ГАР у лікарнях, я зміг простою мовою почути те, що мене цікавило: про самообслуговування, медичні аспекти та навіть інтимне життя. Це було набагато простіше, ніж намагатися розібратися в усьому самому», — згадує Юрій.

Згодом завдяки організації чоловік отримав активне крісло колісне «Panthera». Це стало важливим етапом, адже старе крісло колісне було важким і не підходило під його фізичні параметри, що лише заважало відновленню та обмежувало безбар’єрний доступ у побуті.

Справжні зміни відбулися на Таборі активної реабілітації 2023 року. Там діє принцип «рівний рівному»: інструкторами є люди, які самі мають травми спинного мозку. Для Юрія таким прикладом став Андрій Щербацький.

«Коли бачиш перед собою людину з такою ж травмою, яка показує, як усе робити, — це викликає довіру. На таборі я багато чого переосмислив. Наприклад, я побачив, що реально керувати автомобілем на ручному управлінні, хоча раніше думав, що з моїми руками це не вийде. Тепер я за кермом уже півтора року і проїхав понад 60 тисяч кілометрів», — розповідає Юрій.

Нова роль: консультації та менеджмент

Досить швидко Юрій перейшов від ролі учасника проєктів ГАР до ролі організатора. Спочатку він пройшов навчання та став дистанційним консультантом — допомагав людям із травмами спинного мозку розбиратися в їхніх проблемах: консультував щодо догляду за собою та покращення якості життя та ін.

У 2024 та 2025 рр. Юрій уже займався організацією таборів у Чорткові. Це була серйозна робота: відбір учасників та координація всієї команди.

Особливо важливим для нього став тетратабір для людей з ураженням спинного мозку в шийному відділі, де учасників вчили елементарним, але критично важливим речам:

• як самому одягнутися;
• зробити бутерброд;
• впоратися в душі тощо.

Сьогодні Юрій Влізло є членом правління ГАР. Він каже, що табір — це особлива атмосфера, яку важко відтворити у звичайному житті. Це 10 днів інтенсивної роботи, де люди за короткий термін отримують навички, на які вдома могли б витратити роки.

«Мені подобається бачити результат: коли людина приїжджає на табір в одному стані, а через 10 днів їде зовсім іншою. Це мотивує робити таку роботу. Вона не завжди про гроші, вона про те, що свого часу це допомогло мені, і тепер я хочу передати цей досвід далі. Життя після травми не закінчується, воно просто стає іншим, а в чомусь — навіть глибшим», — підсумовує Юрій.

Наперекір викликам — недотримання норм доступності при відбудові країни чи власні внутрішні бар’єри — Юрій продовжує працювати над тим, щоб безбар’єрність і цінності активної реабілітації стали доступними для кожного, хто цього потребує. Для нього ГАР — це не просто організація, це простір, де людині повертають її гідність і незалежність.

Публікація підготовлена в межах проєкту «Громадська платформа на підтримку безбар’єрного суспільства в Україні» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.