З 2017 року працює в навчально-реабілітаційному центрі для дітей та молоді з інвалідністю «Джерело». У Львові мешкає з 2015 р. У місті Лева зустрів свою майбутню дружину. Нині вже разом виховують маленьку дитину. Донечці нещодавно минуло півтора рочка. Для чоловіка дуже важлива його родина. Старається якомога більше часу приділяти сім’ї. Оскільки в будні постійно працює, то вихідні планує так, щоб бути поруч із дружиною й дитиною. «Субота-неділя я вдома. На вихідних ми разом відпочиваємо, гуляємо», — ділиться Максим Барбанов.

З 2009 року Максим користується кріслом колісним: унаслідок аварії на залізниці переніс ампутацію двох кінцівок. Життя чоловіка після травми змінилося: стало зовсім іншим, але водночас досить активним, ефективним, наповненим. Максим займається спортом, багато працює, підтримує інших у добрих справах. Щоб бути незалежним і більш мобільним, за чотири роки заробив собі на власне авто, яке й сам адаптував під ручне керування. До речі, свого часу встановлював ручне керування на замовлення, однак сьогодні на це вже не вистачає часу через іншу зайнятість.

З громадською організацією «Група активної реабілітації «(далі — ГАР) познайомився давно. «Спочатку це був рекреаційний табір на Параолімпійській базі в Євпаторії. Саме тоді там ГАР проводили табори активної реабілітації. Тоді я подав заявку, — розповідає Максим. — Оскільки в мене не травма спинного мозку, мене не брали. Але потім хтось відмовився, і для мене зробили виняток — запросили на табір 2011 року. Відтоді брав участь у різних заходах, організованих ГАР, — механіком з налаштування крісел колісних. Грав в баскетбол на кріслах колісних, ми часто перетиналися в Євпаторії». Свого часу на таборі активної реабілітації Максим стажувався як інструктор з техніки їзди. З 2018 року волонтерив у Львівському госпіталі — ремонтував і адаптував крісла колісні для ветеранів російсько-української війни. І саме тоді чоловікові запропонували співпрацювати з інструкторами однієї з програм ГАР — «Перший контакт». Нині Максим продовжує пристосовувати крісла колісні за запитом клієнтів, підбирає, ремонтує та налаштовує технічні засоби відповідно до потреб конкретної людини. Майстер ділиться враженнями про свою роботу: «Спочатку я приїжджаю, знімаю розміри бійця, шукаю, яке саме крісло колісне підійде, передаю інформацію волонтерам, вони купують необхідне. Тоді я вже займаюсь технічним станом: міняю різні запчастини й т. ін. Потім привожу й регулюю на місці під конкретного клієнта».

Співпрацюючи разом з інструкторами першого контакту, Максим відзначає, наскільки важлива така взаємодія для тих, із ким вони працюють: «Вважаю цю роботу доцільною, тому що необхідно багато інформації в перший період після поранення (отримання травми тощо). Як пересісти, як себе обслуговувати, як себе залучити в суспільстві? Усе це інструктори Першого контакту розкажуть, покажуть, навчать, змотивують. І це класно! У мене, коли я травмувався, такого не було — ніхто навіть подібного не розказував чи пояснював. Усю інформацію черпав з інтернету».

Максим має великі плани на майбутнє й багато працює, щоб втілити їх у реальність. Чоловік хоче придбати нове крісло колісне — легку, зручну, маневрену Panthera. А ще прагне мати власний будинок. Про нинішнє помешкання Максим розповідає: «У мене до під’їзду 10 сходинок, далі все доступно. А у квартирі в санвузол я не можу заїхати на кріслі колісному — пересідаю на стілець. Ця звичка вже вироблена роками». І хоч наразі сім’я Барбанових мешкає в неадаптованому житлі, віримо, що мрія Максима про власний затишний дім зі зручностями для кожного в родині справдиться якнайшвидше.

Добре підібране під конкретну особу та якісно налаштоване крісло колісне — це вже інший рівень самостійності й мобільності людини. Такий комфорт і свободу руху створює Максим Барбанов. Ми захоплюємося якісною роботою майстра своєї справи та радіємо нашій співпраці.