Моїй травмі вже чотири роки, життя минає сидячи у візку. Три роки я просидів удома, не виходячи на вулицю, займався на шведській стінці, чекав дива, що встану й піду, — але диво поки що проходить повз мене.
Привіт, друзі!
Час іде — так можна просидіти все життя, що лишилось. Хлопці, прошу вас, тих, хто опинився в непростій ситуації: не повторюйте моїх помилок. Наше життя триває, і прожити його треба з користю для себе і для нашої України. Не варто гаяти час — я переконався в цьому, побувавши в чудовому в усіх сенсах місці, у Таборі активної реабілітації «Захід 2». Завдяки нагоді, Богові й просто добрим людям.
Там я дізнався багато цікавого й корисного. Наприклад, як легко можна зайнятися аеробікою просто біля телевізора під хорошу музику — усього десять хвилин на день, і ваше життя та настрій стануть кращими. Або як виконувати безліч корисних вправ за допомогою одного-єдиного медичного джгута: можна тренувати м’язи рук, спини й плечей. Адже руки в нас — це другі ноги.


Я вдячний фахівцям табору за те, що навчили мене правильно їздити на візку: тепер я сам піднімаюсь і спускаюся сходами! Без жодної допомоги. Мені це дуже допомагає в житті. Я навчився грати в теніс, хоча до травми не грав у нього ніколи. У таборі АР «Захід 2» нам щодня читали лекції — доладні й зрозумілі, цікаві й корисні. На будь-яке питання, що вас цікавить, ви завжди отримаєте відповідь.
Хлопці, якщо у вас є змога поїхати в табір активної реабілітації — не сумнівайтеся, ви багато чого навчитеся. Намилуєтеся красою природи, подихаєте чистим повітрям, отримаєте заряд здоров’я, бадьорості, впевненості в собі й любові до життя та до всього, що вас оточує.


Користуючись нагодою, хочу сказати величезне спасибі всім учасникам табору — волонтерам, які залишили свої домашні справи, завжди допомагали й були поруч із нами; організаторам — за гарний настрій і позитивні емоції. Величезне спасибі інструкторам за те, що вчили нас жити й ділилися своїм досвідом і знаннями.
Величезне вам спасибі, дай Боже вам здоров’я і всього доброго у вашому житті. Ви всі просто молодці!
Сергій Тутихін