#«24 лютого — день, коли зруйнувалися всі плани», — історія евакуації Юрія Мальцева

Юрію Мальцеву 31 рік, він має травму спинного мозку. До війни Юрій жив у місті Покровськ, Донецької області, навчався, займався рерайтом і налаштуванням систем відеоспостереження. 

«Ранок 24 лютого був для мене абсолютним шоком. Насправді, я думав, що щось буде на Донбасі, але не на території всієї країни. Це той день, коли зруйнувалися всі плани. 

Спочатку я не розумів масштабу війни і планував з родиною залишатися вдома. Але протягом першого місяця у місто влучали ракети, тому все ж вирішили з родиною виїхати. Моя мама має знайому у Львові, яка запропонувала нам приїхати до неї. Але оскільки нас було п’ятеро, і в знайомої була недоступна для мене квартира, ми відклали цей варіант. 

Як тільки ми прийняли рішення про евакуацію, я звернувся до координаційного центру Групи активної реабілітації. Мені запропонували кілька варіантів доступного житла. Ми вирішили зупинитися у Тренінговому центрі транзитного підтриманого проживання «Дім самостійного життя». Я з родиною відправився туди, їхали ми довго і зупинилися на ночівлю у Хмельницькій області, тому що в той день був ракетний удар по Львову. Загалом у Львові я з мамою жив два тижні у центрі, а сестра з племінницею жили у родині Тані Фоміної. 

Одразу Марія Склярук почала підбирати для нас житло в Німеччині, ми розглядали різні варіанти. Процес був складним: нас п’ятеро, я потребую спеціальних умов і постійної допомоги.

Людмила Аннич, керівниця центру «Дім самостійного життя», посприяла пошуку житла: через контакт з Лесею Каландяк  я отримав пропозицію евакуації в Нідерланди. Волонтери з Нідерландів були готові забрати нас з Перемишля, а туди ми доїхали на адаптованому транспорті з підйомником, який надала нам ГАРна команда безкоштовно. За кермом була волонтерка Леся Герман. До речі, ми їхали в компанії чотирьох людей на кріслах колісних. Того дня наш маршрут співпав. З місця їх тимчасового перебування у Львові ми разом вирушили до Польщі.

З Перемишля ми пересіли на машину і їхали два дні: спочатку до німецького кордону, а вже звідти до Нідерландів. Щиро вдячний всій команді ГАР за фізичну допомогу, консультації протягом всього періоду, надану гуманітарку у вигляді засобів при інконтиненції. Підтримку словом і ділом. Чув, що їм допомагають засобами та фінансово партнери з інших країн: Польщі, Нідерландів, Швеції, США, Німеччини, Швейцарії. Це дійсно вражає і рятує життя. Вдячний за супровід нашої родини всім, хто був причетний до цього.

Наразі в Нідерландах у мене відбувається період адаптації. Займаюсь оформленням документів для тимчасового перебування, вирішую медичні питання і страхування. Загалом планую повернутися в Україну, але як швидко не знаю. Усе залежить від того, коли стабілізується ситуація на Донбасі, і, коли Україна остаточно переможе».

ENGLISH

This is Yuriy Maltsev. He is 31 and has a spinal cord injury. Before the war, Yuriy lived in Pokrovsk, Donetsk region. He studied, made a rewriting and installed video control systems.

«The morning of February 24 was an absolute shock to me. In fact, I thought that something would happen in Donbass, but not in the whole country. That was the day when all of the plans were shattered.

At first I didn’t realize the scale of the war and planned to stay at home with my family. But during the first month, rockets hit the city, so we decided to leave. My mom has a friend in Lviv who had invited us to come. But there were five of us and a friend’s apartment was not available to me. That’s why we put this version off.

Once we decided to evacuate, I applied to the coordination center of Active Rehabilitation Group. I was offered several options of affordable housing. We chose to stay at the Training Center of Transit Supported Accommodation “House of Independent Living” in Lviv.I went there together with my family. We were driving for a long time and stopped for the night in Khmelnytsky region, because of the missile attack on Lviv on that day. In general, my mom and I lived in the center for two weeks, and my sister and niece lived with the family of Tanya Fomina.

Mariya Sklyaruk has immediately started to find housing for us in Germany. We considered different variants.The process was difficult: there were five of us, including me, who needed special conditions and constant help.

Ludmila Annich, the head of the House of Independent Living Center, helped to find housing: I received an offer to evacuate to the Netherlands through contact with Lesia Kalandyak. Volunteers from the Netherlands were ready to pick us up from Przemyśl. We got there on an adapted transport with a lift, which was provided to us by the ARG team for free. Volunteer Lesya Herman was our driver. By the way, we rode in the company of four people in wheelchairs. That day our routes coincided. From the place of their temporary stay in Lviv we went to Poland together.

In Przemyśl we changed from a special transport to a car. The road took two days: first to the German border, and from there to the Netherlands. I am sincerely grateful to the all ARG team for physical assistance, consultations during the whole period and such humanitarian aid as incontinence products. I appreciate that huge help and advice. I’ve heard that they are supported by partners from other countries: Poland, the Netherlands, Sweden, USA, Germany, Switzerland. That’s certainly amazing and really saves lives. Many thanks to all who were involved for taking care of all our family.

Now, I have a period of adaptation in the Netherlands.I am engaged in registration of documents for temporary stay, I solve medical questions and insurance. In general I plan to return to Ukraine, but I don’t know how soon. It depends on when the situation in Donbass stabilizes and when Ukraine finally wins».