Безбар’єрність залишається одним з пріоритетних напрямків державної політики. На початку 2026 року відбулося підсумкове засідання Ради безбар’єрності, яке підбило підсумки роботи за 2025 рік.
Засідання проходило під головуванням Прем’єр-міністерки України Юлії Свириденко за участі Першої леді Олени Зеленської.
Безбар’єрність як державна політика: Віталій Пчолкін долучився до стратегічного обговорення
У важливому обговоренні виконання Національної стратегії взяв участь Віталій Пчолкін, виконавчий директор Групи активної реабілітації та член Ради безбар’єрності. Серед ключових учасників зустрічі також була Тетяна Ломакіна, радниця – уповноважена Президента України з питань безбар’єрності.
Фокус зустрічі був зосереджений на двох стратегічних питаннях:
- Чесна оцінка виконання Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору.
- Підготовка рамкового закону, що має закріпити безбар’єрність як сталу державну політику.
Результати впровадження Стратегії за 2025 рік
За підсумками дев’яти місяців 2025 року було виконано близько 12,5% заходів Національної стратегії. Це свідчить про системний рух уперед, хоча темпи впровадження потребують посилення в окремих регіонах та органах влади.
Попри виклики, вже є конкретні результати, які змінюють життя людей на краще:
- Служба 112: запущено по всій Україні з можливістю відеовикликів та перекладом жестовою мовою.
- Реабілітація: понад 314 тисяч людей отримали професійну допомогу.
- Економічна підтримка: тисячі громадян скористалися мікрогрантами для працевлаштування та повернення до активного життя.
- Місцевий розвиток: у громадах створюються безбар’єрні маршрути та працюють фахівці із супроводу ветеранів.
Законодавчий фундамент змін
Окремим кроком стало обговорення законопроєкту «Про основні засади державної політики щодо створення безбар’єрного простору». Мета документа — уніфікувати підходи, визначити відповідальність та зробити зміни незворотними, незалежно від політичної кон’юнктури.
Для ГАР є пріоритетом, щоб безбар’єрність не залишалася лише на папері, а втілювалася на практиці – у кожній громаді, сервісі та на кожному робочому місці.
Впровадження безбар’єрного простору – це тривала робота, що вимагає координації та контролю. Від нашої спільної відповідальності сьогодні залежить, чи стануть ці зміни реальною нормою для всіх завтра.