Підсумкове засідання Ради безбар’єрності

Безбар’єрність залишається одним з пріоритетних напрямків державної політики. На початку 2026 року відбулося підсумкове засідання Ради безбар’єрності, яке підбило підсумки роботи за 2025 рік.

Засідання проходило під головуванням Прем’єр-міністерки України Юлії Свириденко за участі Першої леді Олени Зеленської.

Безбар’єрність як державна політика: Віталій Пчолкін долучився до стратегічного обговорення

У важливому обговоренні виконання Національної стратегії взяв участь Віталій Пчолкін, виконавчий директор Групи активної реабілітації та член Ради безбар’єрності. Серед ключових учасників зустрічі також була Тетяна Ломакіна, радниця – уповноважена Президента України з питань безбар’єрності.

Фокус зустрічі був зосереджений на двох стратегічних питаннях:

  1. Чесна оцінка виконання Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору.
  2. Підготовка рамкового закону, що має закріпити безбар’єрність як сталу державну політику.

Результати впровадження Стратегії за 2025 рік

За підсумками дев’яти місяців 2025 року було виконано близько 12,5% заходів Національної стратегії. Це свідчить про системний рух уперед, хоча темпи впровадження потребують посилення в окремих регіонах та органах влади.

Попри виклики, вже є конкретні результати, які змінюють життя людей на краще:

  • Служба 112: запущено по всій Україні з можливістю відеовикликів та перекладом жестовою мовою.
  • Реабілітація: понад 314 тисяч людей отримали професійну допомогу.
  • Економічна підтримка: тисячі громадян скористалися мікрогрантами для працевлаштування та повернення до активного життя.
  • Місцевий розвиток: у громадах створюються безбар’єрні маршрути та працюють фахівці із супроводу ветеранів.

Законодавчий фундамент змін

Окремим кроком стало обговорення законопроєкту «Про основні засади державної політики щодо створення безбар’єрного простору». Мета документа — уніфікувати підходи, визначити відповідальність та зробити зміни незворотними, незалежно від політичної кон’юнктури.

Для ГАР є пріоритетом, щоб безбар’єрність не залишалася лише на папері, а втілювалася на практиці – у кожній громаді, сервісі та на кожному робочому місці.

Впровадження безбар’єрного простору – це тривала робота, що вимагає координації та контролю. Від нашої спільної відповідальності сьогодні залежить, чи стануть ці зміни реальною нормою для всіх завтра.