Програма Перший контакт продовжує свою роботу, а ми — розповідати історії її учасників. Хочемо нагадати, про те що побутовий травматизм нікуди не подівся, люди продовжують отримувати травми та інші ураження. Незважаючи на завантаженість лікарів у прифронтовому місті через поранених, цивільні люди також отримують якісні послуги та можуть пройти реабілітацію за державний кошт.
Життя до травми
Станіслав Проценко — молодий працівник залізниці з Дніпра.
«Я просто проживав життя молодого хлопця. Навчався в університеті, працював. Друзі, сім’я, активний відпочинок».
Про травму та перші відчуття.
«Пам’ятаю, як йшов вулицею, далі — нічого… Прокинувся через добу в реанімації, не відчуваючи свого тіла… Озвучили діагноз. На той момент це мені ні про що не говорило. Лякало нерозуміння свого стану. Назавжди запам’ятаю перелякані очі своїх рідних. Про травму не говорю. Це болюча тема».
Реабілітація та Перший контакт
Первинну реабілітацію Станіслав проходив КНП «Міська клінічна лікарня № 4».
Саме тут були такі важливі первинні втручання реабілітаційної команди: навчання сидіти, тримати рівновагу, побутові навички. Важливо, що всі ці послуги надавалися Станіславові безоплатно. На сьогодні держава фінансує всі витрати й роботу фахівців.
«Ніколи в житті не думав, що не буду відчувати своє тіло й учитимусь наново робити елементарні речі».
Про ГАР Станіслав дізнався від ерготерапевтки: «Вона запропонувала заповнити анкету. Зі мною зв’язався Олександр Бойко. На той час у мене не було власного крісла колісного. Олександр відгукнувся на мій запит і від Групи Активної Реабілітації дав мені в користування багатофункціональне крісло колісне. Також він допоміг із засобами при інконтиненції, консультував на особисті теми. Пощастило, що на той час працював «Гуманітарний Хаб». Але найбільше я вдячний за те, що Олександр порадив заповнити анкету, щоб отримати крісло колісне активного типу «Pantera». Я став одним з тих, хто одержав свій щасливий квиток, адже активне крісло колісне значно полегшує життя та дає більше можливостей. Мені вдалося особисто завітати до офісу ГАРу у Львові та забрати свою «пантерку». Бонусом стало приємне спілкування, рекомендації з налаштування крісла колісного та догляду за ним.
Також було декілька зустрічей з інструкторкою Першого контакту Оленою Ковальовою на базі міської клінічної лікарні № 4. Олена поінформувала з багатьох питань: про наслідки травми, про необхідність пройти МСЕК, як отримати засоби реабілітації. Розповіла про людей із рівнем травми, як у мене».
Коментар Олени Ковальової інструкторки Першого контакту:
«Станіслав проходив реабілітацію у відділенні, яке я відвідувала. Було багато бесід із ним, його мамою та його дівчиною на різні теми. На той час він навчався. Ми говорили про освіту, про важливість бути максимально незалежним від сторонньої допомоги. Особливу увагу приділили самообслуговуванню. Для молодої пари важливим є питання репродуктивного здоров’я, тож говорили про секс і можливість мати дітей. Йому важко, але я вірю в його світле майбутнє».
«Ця програма — Перший контакт — має бути обов’язковою в лікарнях, куди потрапляють люди з ураженнями спинного мозку. Бо коли ти отримуєш травму, тебе охоплює страх, нерозуміння і злість. Ти просто не знаєш, що робити далі, що тебе чекає… Навіть якщо стан тимчасовий, то як жити і куди рухатись, щоб покращити його? Інструктори надають дієві, перевірені поради. Вони розуміють тебе, твої емоції й проблеми, бо самі колись були в такому стані», — говорить Станіслав про важливість програми Перший контакт.
Про плани на майбутнє
«Глобально плани не будую. Поки ставлю собі завдання. Зараз це навчитися пересідати з крісла колісного і назад: як виявилось, це дуже важко. Спочатку треба фізично себе підтягнути, тому майже весь час присвячую саме цьому. Планую підкорювати нові «вершини». Завершив навчання (онлайн), а далі побачимо. Життя не закінчується — головне, адаптуватись до нових умов».
Щиро вдячні за підтримку в реалізації програми «Перший контакт» Choose Love
