Consultancy
+38 (093) 112-94-16
News
17 years in a wheelchair: Yuliia on adapting, on the struggle to find work and on the school
For two years I went to rehabilitation with my mother. There I saw people who were more or less independent and learned from them what life in a wheelchair is like.
Еліна Околіт: Табір – це коли ти їдеш віддавати, але отримуєш набагато більше
«Табір – це коли ти їдеш віддавати, але отримуєш набагато більше. Я потрапила у той світ, де я могла бути сама собою, де мене розуміли та не було суцільного жалю, де всі на рівні з тобою, все як я люблю».
5 років у візку, нове життя та участь у школі реабілітації. Історія Тетяни про прийняття себе та рух уперед
Школа активної реабілітації для жінок з інвалідністю «Я зможу!» допомагає дівчатам здобути навички, необхідні для незалежного та активного життя. Нагадати, що навіть у візку можна бути жіночною, привабливою, рішучою та впливовою особистістю.
«Я змогла!» Історія Люди, учасниці Школи активної реабілітації для жінок з інвалідністю
Життя непередбачуване та інколи кидає нам виклики, з якими впораються лише найсильніші. Людмила Поліщук набула інвалідності у 1999 році внаслідок оперативного втручання. Окрім себе вона піклується ще про свою маму, працює та запевняє, що можливо все. Головне – в це повірити.
«Найскладніше – психологічно сприйняти себе і нове життя», – Ольга, про життя з інвалідністю та як з цим впоратись
Життєдіяльність людини може бути порушена внаслідок вроджених патологій або набутої травми. Кожен із нас зіштовхується із певними складнощами у житті, але кожен сам вирішує - приймати виклик чи «опускати руки».
Марія Склярук: Вісім років тому я потрапила у ДТП, яке призвело до травми хребта грудного відділу
Продовжуємо розповідати історії учасниць Школи активної реабілітації для жінок із інвалідністю «Я зможу!», яка пройшла з 2 по 10 травня 2019 року в м. Ірпінь, і у якій взяли участь 15 дівчат із травмами спинного мозку, що пересуваються за допомогою колісного крісла.
Ольга Надворна: В моїй квартирі вибухнув газ й мене ударною хвилею викинуло з другого поверху через балкон
Травми спинного мозку, або схожі за наслідками захворювання, кардинально змінюють життя людини: від засобу пересування – відтепер лише на візку, до сприйняття себе як особистості.
Денис Жижка: Табір АР став ковтком нового життя, він розв'язав мені руки і дав зрозуміти, що життя не закінчується після травми
Яке життя після травми хребта запитаєте ви? - Так, страх і жах. Постійне переживання, нерви і хвилювання про те, як жити і як бути далі, адже ти практично втрачаєш все, що тобі дорого. Так думав і я, до того як потрапив в це прекрасне місце «Табір активної реабілітації!»
If you have a chance to go to an Active Rehabilitation camp, do not hesitate — you will learn a lot!
My injury is four years old now, and life goes by sitting in a wheelchair. For three years I stayed at home without going outside, exercised on a wall bar and waited for a miracle — that I would stand up and walk. So far the miracle has passed me by.
Мартин Тарас: Найприємніше було розуміти те, що я тут САМ, без батьків і я ЖИВУ!
Всім привіт. Мене звати Коля і я сексоголік. Насправді це жарт і звати мене Тарас я шийник . Мені пощастило потрапити в перший заїзд, коли ТАР з учасниками почали проводити в Карпатах. Моя підготовка в Табір Активної Реабілітації почалась з дзвінка співорганізатора. Пам’ятаю як сьогодні: У вечері в кімнату влітає мама і каже, що зараз подзвонить Пчолкін. Через кілька хвилин він дзвонить, питає чи я ще не ходжу, ну знаєте трапляються чудеса і всьо такоє. Віталік запитав чи я готовий і щоб чекав на офіційне запрошення...
Denys Mazurov: an AR camp is hard to describe, better to be there — but I will try…
Hello, friends! I would like to share my impressions and emotions from my trip to this wonderful active rehabilitation camp. It is, of course, very hard to describe — better simply to be there — but I will try.
Оніщенко Олександр - Люди витрачають роки на те, що на таборі дають за 2 тижні!
Перший табір АР в 2015 році, що проходив з 5 по 14 червня 2015 року на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру закінчився добре, про що сигналізують відгуки наших учасників - Оніщенко Олександр, 7 років як отримав травму (грудний відділ).