Відкритий лист

Правління ГО «Всеукраїнське об’єднання осіб з інвалідністю «Група активної реабілітації» щодо ситуації навколо впровадження справедливого розподілу коштів для реалізації програм громадських організацій осіб з інвалідністю

Шановні лідери, партнери та друзі!

Сьогодні триває активне обговорення питань пов’язаних із необхідністю забезпечення прозорого фінансування та підтримки проєктів громадських організацій осіб з інвалідністю, у яких вагому частку уваги приділяється саме програмі таборів активної реабілітації та їх підтримки за рахунок коштів державного бюджету й третіх сторін. З метою інформування лідерів ГАР та широкої громадськості, зокрема, спростування маніпулятивних тверджень осіб, які не дотичні до безпосереднього виконання програм активної реабілітації, Правління ГО «Група активної реабілітації» даним листом висловлює офіційну позицію щодо зазначеного питання.

Рух активної реабілітації в Україні бере свій початок в далекому 1992  році й протягом цього часу проведено десятки таборів активної реабілітації за участі близько 1750 осіб з травмами спинного мозку, які пересуваються за допомогою крісла колісного. Ресурси для проведення цих заходів в різні часи мали різне походження – «побутовий фандрейзинг», кошти материнської організації Rekruteringsgruppen (Швеція), інших партнерів та донорів, непрямого фінансування Укрцентру Інваспорт та Національної Асамблеї людей з інвалідністю України, підтримка українських фондів та бізнесу. З появою офіційного сайту кожна взаємодія відповідно висвітлювалася із зазначенням всіх партнерів та джерел походження ресурсів. Це нормально, якщо говорити про партнерство.

У 2008 році, з метою створення юридичної особи для посилення роботи в інтересах людей з травмами спинного мозку в Україні було зареєстровано Громадську організацію «Всеукраїнське об’єднання осіб з інвалідністю «Група активної реабілітації», засновниками якої виступили Головін Валерій, Головіна Марина, Грибальський Ярослав, Азін Володимир, Федорович Оксана, Фоміна Тетяна та Студена Ілона. На той момент вже точилися серйозні суперечки відносно майбутнього вектору розвитку – самостійного чи на умовах партнерської, на перший погляд, співпраці. Власне було прийнято рішення піти на умови, які певним чином суперечили філософії руху АР, метою якого є наближення послуг до своїх клієнтів. Наслідком цього рішення стало припинення участі в будь-яких заходах організації двох засновників – Валерія та Марини Головіних.

Десять років потому ми отримали можливість проаналізувати наслідки цього рішення, які також мають різні забарвлення.

До позитивних моментів можна віднести фактичне продовження таборів активної реабілітації, підготовку нових лідерів організації та виконання деяких проєктів. Фінансування таборів відбувалося коштом державного бюджету через Інваспорт (переважно) та у 2016-2018 рр. в рамках участі в проєкті НАІУ та Української Асоціації фізичної терапії (з оплатою праці).

Щодо негативних наслідків, найгірше – діяльність організації зосередилася в одному місці, визначеному під фінансування. Чи зручно це? – Так. Чи добре для кінцевого клієнта? – Категорично ні. Філософія АР ґрунтується на наближенні послуг до людини, в лікарню, додому. Максимально швидко після травми –  спочатку людину треба навчити, а вже потім вона зможе кудись їхати. Попри отриманий юридичний статус, організація де-факто продовжила волонтерський рух розвитку, не створила дієвих керівних органів, відсутній офіс та оплата праці. Не відбувався пошук нових джерел фінансування, проєктна діяльність зводилася до ситуативної співучасті в інших проєктах окремих осіб.

Відбувався системний відтік кадри та їх подальше працевлаштування в інших ГО, зокрема, серед керівного складу, адже ГО ГАР не було що їм пропонувати. Вся робота, яка була виконана впродовж цього часу де-юре привласнена тими, хто виділяв на це кошти, адже не було жодних договірних відносин, як результат – партнерством це назвати неможливо.

Кожного року, плануючи діяльність, серед керівництва організації виникали важкі суперечки та думки щодо доречності та ефективності, так званого, «партнерства» для ГАР, в результаті якого наші партнери привласнювали нашу роботу собі, мовчки подавали звіти в профільні міністерства від свого імені та зміцнювали свою матеріальну базу.

Нас просять говорити чесно, проте ми були завжди чесні та відверті. Пам’ятаємо та цінуємо всі заходи, що фінансувались з програм НАІУ для ГАР, завжди про це говорили на наших ресурсах. Про що можна почитати й зараз, а в розділі партнери зазначено всіх. Чи можна симетрично знайти згадку про спільні проєкти з ГАР на ресурсах НАІУ та, особливо, Інваспорт? – Ні. Їх просто немає (за виключенням роботи Віталія Пчолкіна в інформаційному відділі НАІУ, який самостійно додавав згадку про виконавців).

Чи добре що члени нашої ГО – працівники НАІУ та інших «незалежних» структур? – Якщо говорити в розрізі інтересів ГАР – ні, це залежність ключових людей в організації, яка й призводила до продовження такої «співпраці».

Чим керувались ми в організації, продовжуючи описану взаємодію?

Страхом не надавати наші послуги людям з важкими травмами спинного мозку в час, поки шукатимемо інші фінанси та сильних партнерів, з розумінням відсутності адекватних державних програм на рівні Міністерства соціальної політики, Фонду соціального захисту інвалідів та Міністерства охорони здоров’я. Тиск зі сторони членів організації-працівників НАІУ відігравав суттєву роль в прийняті рішення працювати так далі. До того ж, контакти на рівні профільних міністерств показують реальність – такої організації, як ГО ГАР не знають, а всі НАШІ програми проводить НАІУ та інші «партнери».

Щоб бути максимально чесними, потрібно дати відповідь на питання – чи стала ГО ГАР такою ж потужною організацією, як наші колеги в Польщі, Швеції та, навіть, Білорусі, де ми допомагали розвивати рух АР? – Відповідь риторична. Ні!

Наприкінці 2017 року відбулося оновлення складу Правління організації, яке розпочало шлях до незалежного розвитку організації. Поступово відбувається повернення до людей на місця, розробляються нові програми, запускаються фандрейзингові збори для проведення таборів та інших своїх заходів, беремо участь в засіданнях профільних комітетів, що формують політику щодо осіб з травмами спинного мозку, з’явилися перші справжні партнери, які допомагали проводити перші незалежні табори, там, де нам потрібно. Зовсім скоро буде відкритий центральний офіс організації в м. Київ. Боремося за власне фінансування без посередників, тому що це правильно.

Ми добре готувалися, розуміли всі наслідки, тому вважаємо, що саме зараз час розірвати ці нездорові відносини, які придушують розвиток ГО ГАР та почати будувати самодостатню організацію. Впевнені, що нарешті працюємо правильно, зокрема, над своїм інституційним розвитком. Продовжуємо й надалі робити те, заради чого створювалась ГО ГАР, використовуючи кращі світові методики та змінюючи суспільну думку щодо людей з інвалідністю. Цінуємо кожну підтриману фінансами НАШУ програму. Вдячні за досвід.

Шкодуємо за кожне втрачене життя наших лідерів – Валерія Головіна, Дмитра Черних, Надії Колеснік, які робили все для того, щоб табори АР відбувалися в різних куточках України, але дуже часто наражалися на супротив системи, бо обирали «неправильні» місця. Нам так бракує їх поряд саме зараз. Проте, ми вдячні кожному нашому лідеру та лідерці, хто підтримував та підтримує нас на даному етапі розвитку. Ми це цінуємо! Попереду багато наших спільних перемог, які без вас буде зробити складно. Залишаймося на зв’язку!

Щодо конкурсу – ГО ГАР рішуче виступає за прозорий розподіл коштів за програмою КПКВК 2507020 «Фінансова підтримка громадських об’єднань осіб з інвалідністю» вже з цього року та категорично не підтримує позицію Міністерства соціальної політики прийняту в інтересах окремих громадських організацій та осіб, тим самим дискримінуючи інші ГО, в тому числі й ГО ГАР.

З повагою,
Правління ГО «Група активної реабілітації»
Головіна Марина, Федорович Оксана, Фоміна Тетяна, Пчолкіна Уляна, Пчолкін Віталій

10 травня 2020 року