Як зробити місто комфортним для усіх: філософія універсального дизайну

Згідно міжнародної доповіді ВОЗ, 15% світового населення мають інвалідність. Крім цього, зростає кількість людей похилого віку.

В Україні – 2,6 млн. людей з інвалідністю, 40% людей пенсійного віку, 5% дітей та 2% вагітних жінок. До чого усі ці цифри? Справа в тому, що саме ці групи людей практично не мають доступу до ключових об’єктів інфраструктури, а, отже, повноцінного життя.

Не є новиною той факт, що в Україні побутує стереотип, що людина з інвалідністю – непрацездатна, вона – лише споживач, який не готовий платити за послуги. Але, якщо заглибитись у суть питання, можна зрозуміти, що і таке твердження небезпідставне, адже для такої людини не створені належні умови праці.

Володимир Азін, головний спеціаліст Національної асамблеї інвалідів України (НАІУ) розповідає, що Згідно із Конвенцією про права інвалідів, яку Україна офіційно підтримала і зобов’язалась виконувати, інвалідність виникає внаслідок зіткнення з перешкодами, які ускладнюють пересування, орієнтування у місцевості й комунікацію. Якщо усунути ці перешкоди, зникає інвалідність, і людина буде в змозі про себе подбати самостійно.

Більше того, доступна розбудова інфраструктури є економічно привабливою. Функціональна вона більш гнучка й життєздатна, оскільки існує менше потреб для коштовної адаптації на пізніших стадіях. Особи з інвалідністю є цінними споживачами, й належний доступ має розглядатись не тільки як моральне питання, але й як перевага для розвитку бізнесу.

“Коли враховуються особливості різних людей – це суттєво розширює ринок, а отже, для бізнесу з’являється значно більше можливостей заробити”, – наголошує Володимир Азін.

Важливе значення тут має концепція універсального дизайну, яка набуває все більшої актуальності у світі. Пригадайте – подорожуючи і відвідуючи інші країни світу, вам не раз впадала в око велика кількість людей з інвалідністю, які при цьому вільно пересуваються по місту, їздять у громадському транспорті, подорожують, працюють і живуть повноцінним життям. І справа не в тому, що закордоном більше таких людей ніж в Україні, але там створені відповідні умови для їх життя та роботи.

Є певна спорідненість між поняттями доступність та універсальний дизайн. Однак, ототожнювати їх немає підстав. Універсальний дизайн – це стратегія, економічно ефективний підхід, який спрямований на те, щоб проектування та компоненти середовища, виробів, комунікацій, інформаційних технологій чи послуг були однаково доступні та зрозумілі всім і відповідали вимогам цього користування.

Універсальний дизайн стосується містобудування, навігації, обладнання приміщень, доступності послуг тощо. Окрім цього, він має відношення і до шкіл та університетів, які переважно не враховують різних можливостей людей.

Доктор Ольга Красюкова-Еннс є міжнародним консультантом з розробки інклюзивної політики та практики, вже понад 20 років займається запровадженням універсального дизайну. Вона розповідає про 7 принципів цієї концепції:

  • рівноправне використання (конструкція корисна й може продаватись людям з різними здібностями);
  • гнучкість у користуванні (конструкція враховує широкий спектр індивідуальних переваг і здібностей);
  • просте й інтуїтивне використання (принцип користування легко зрозуміти, незалежно від досвіду, знань, рівня концентрації користувача);
  • інформація, що сприймається (ефективна передача інформації, сприйняття відповідно до здібностей);
  • допуск на помилку (конструкція мінімізує небезпеку та негативні наслідки випадкових або ненавмисних дій);
  • малі фізичні зусилля (мінімум зусиль та утоми);
  • розмір і місце для під’їзду та використання (згідно прийнятих стандартів).

Бізнес може використовувати ці принципи під час проектування та дизайну товарів, у наданні послуг різним категоріям клієнтів (насамперед готельний та ресторанний бізнес, сфера надання медичних послуг). Роботодавці у свою чергу можуть використовувати принципи у налагодженні спілкування з співробітниками та партнерами. Також принципи повинні використовуватись в освітній сфері та телекомунікаційній галузі, оскільки дозволяють враховувати особливості сприйняття інформації.

Але тут важливо зрозуміти, що коли ми говоримо про універсальний дизайн, то маємо на увазі не тільки людей з інвалідністю, а й кожного з нас.

“Кожна людина проходить свій життєвий цикл і на різних етапах має різний рівень мобільності. Дитина до 7 років не може відкрити важкі двері. Вагітна жінка чи молода мама з дитиною не пройде сходами підземного переходу. Людина похилого віку чи юнак, що тимчасово втратив мобільність через травму, не зможуть подолати перешкоди на вулиці, які є абсолютно непомітними для людей 30 років. І таких прикладів можна називати безліч. Та універсальний дизайн покликай створити світ доступним та зручним для нас всіх, незалежно від можливостей”, – зауважує  фахівець.

Одним із прикладів універсального дизайну є плоский вхід в будівлю. Такий дизайн приносить користь не тільки людям з інвалідністю, але й допомагає пересуванню людей з дитячими колясками або тим, хто переносить важкі коробки або інші важкі та великі речі в приміщення.

Іншим прикладом є субтитри на телебаченні. Вимовлені слова одночасно з’являються в письмовій формі на екрані телевізора. Це не тільки корисно для глухих людей , але це також допомагає зрозуміти суть того, що відбувається на екрані тим, хто дивиться телебачення в галасливій обстановці , наприклад , в ресторані.

“Україна вже здійснила певні зусилля з реалізації Конвенції ООН про права інвалідів, в тому числі у сфері Доступності оточуючого середовища та Універсального дизайну. Так, було прийнято ряд нормативних документів, які забезпечують людям з інвалідністю та маломобільним групам населення реалізацію їх прав. На жаль, виконання вимог чинного законодавства не забезпечуються – це, мабуть, є однією із відповідей на питання – “Чому наші міста досі залишаються бар’єрними”. Головна мета створення доступного середовища – це відкрите суспільство для всіх”, – розповідає Ярослав Грибальський, національний координатор програми з безбар’єрності НАІУ.

Правда, деякі кроки в Україні вже зроблено. Приміром, трамвай “Електрон”, який курсує у Львові, повністю адаптований для пересування людей з обмеженими можливостями, а також для молодих мам з дитячими візочками.

Як зауважують експерти, універсальний дизайн – справа часу та зусиль влади і громадськості. Що ГО можуть зробити для поширення знань про універсальний дизайн, а також його запровадження, ГУРТ розпитав у експертів.

Вони виділили такі основні кроки:

– громадські організації мають працювати з відповідними органами влади і пояснювати їм необхідність запровадження універсального дизайну;

– у рамках певних проектів, громадські організації можуть самі створювати відповідні середовища – наприклад, на своїх робочих місцях. Цим самим, вони подаватимуть іншим роботодавцям гарний приклад, запрошуючи на роботу людей з обмеженими можливостями і створюючи необхідні їм умови для праці;

– громадські організації можуть визначати відповідні критерії для створення універсального дизайну, контролювати їх виконання, а також наявність відповідних інформаційних табло та піктограм для людей з інвалідністю;

– необхідно руйнувати стереотипи, пов’язані з інвалідністю: доносити думку, що ці всі люди рівні і можуть та мають право працювати. Це стосується і організацій, які працюють у сфері ЗМІ – вони мають поширювати інформацію для журналістів – як писати про людей з інвалідністю. Наприклад, правильно “людина, яка користується візком”, а не “прикута до візка”;  “людина, яка не бачить”,  а не “людина, яка страждає на сліпоту”.

Загальноприйнято, що ширина тротуару за чинними будівельними нормами повинна бути не менше 1,50 м. Така мінімальна ширина забезпечує можливість розминутись людині у візку з пішоходом. Або ж загальним правилом, є те, що кожна будівля чи споруда повинна мати як мінімум один вхід доступний для людей з інвалідністю. А пороги в дверях будь-якого закладу не повинні перевищувати 2,5 см. Двері в будівлі повинні бути шириною не менше 85 см. Запитаймо самі себе чи дотримуються ці норми в Україні. Громадським організаціям є над чим працювати!

Універсальний дизайн у країнах світу (фото з мережі інтернет):

Матеріал створено на основі зустрічі “Універсальний дизайн: як зробити міста доступними та зручними для всіх” у рамках спільної програми ПРООН, ЮНІСЕФ, ВООЗ та МОП «Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні».

Джерело: ГУРТ