Волонтерство на ТАР – це не спосіб життя, це і є життя!

Вперше я взяла участь у таборі активної реабілітації в 2007 році, тоді мені було лише 18 років.

Продовжуємо рубрику Відгуки наших волонтерів, а всім бажаючим нагадуємо, що потрапити на табір у якості волонтера можливо заповнивши Анкету волонтера ГАР на нашому сайті. Будемо раді бачити Вас на наших таборах!

ТЕТЯНА ТУПИЙ , м. КИЇВ

Я вірила в те, що я витрачаю свій особистий час, займаючись волонтерством, заради інших людей. Вірила в те, що постійне недосипання, три тренування кожен день, лекції, пізні планерки, ранкові та вечірні чергування допомагають учасникам повірити в себе, змінити своє життя після отриманої травми. Але кожен раз, повертаючись після табору, моєю першою думкою було: що це дало мені особисто? Саморозвиток? Самоствердження? Відчуття, що я така молодець і допомагаю іншим тоді, коли мої знайомі витрачають свій час в парку вечорами на лавці? Тоді мені здавалося, що ТАК!

Пройшли роки, і зараз я точно знаю, що організація ГАР для мене – це більше, ніж просто волонтерство. За роки роботи на таборах, я зустріла людей, які стали для мене друзями. З ними разом я сміялася, плакала, любила і розчаровувалася. Я зустріла людей, з якими не просто приємно проводити час, – вони стали для мене вчителями, наставниками. Волонтерство на ТАР – це не спосіб життя, це і є життя! Життя, наповнене добрими і поганими емоціями, досвідом, злетами і падіннями, особистісним розвитком, новими знайомствами з цікавими людьми і завжди феєричними зустрічами зі «старими» друзями! А найголовніше: завдяки ГАР я познайомилася з людьми, яких зараз можу назвати своєю сім’єю. Рідною, надійною і улюбленою сім’єю!!!

dbiv7x2ExOw _rLy4fC3Vhw

Можна довго і багато говорити про те, що відчуваєш, але краще один раз побачити і пожити в цій атмосфері табірного кайфу активної реабілітації.