Карпыч

Рік тому багато хто з нас в різний час, в різних місцях отримали звістку “Серце Головіна зупинилось”. Розпач, безпорадність та відчуття, що життя зупинилось – ось що відчували ми тоді.

Промайнув цей рік в звичайних буденних справах, в святах, в безлічі різних подій. Ми робили все як завжди – ми працювали та відпочивали, хворіли та одужували, народжували дітей та опікувались онуками, навчались…

Ми дали собі раду і навчились жити без Тебе. Та Твій телефонний номер досі лишається в записнику поруч з надписом “Карпич”. В перші місяці все одно рука тягнулась вибрати цього абонента та зателефонувати. Ми навчились не робити цього, але все одно деякі речі звіряємо зі стандартами життя, стандартами спілкування та ставлення до людей та подій, які задав Ти.

Памятаємо.