Олена Клименко, м. Львів

Волонтерство на таборі активної реабілітації (ТАР) стало чи не одним з найпотужніших досвідів в моєму професійному, та й загалом, житті. Всього два тижні безперестанної роботи, де ти змінюєш своє життя та життя інших людей, працюючи як важлива деталь у злагодженому механізмі, що називається командою, командою відданих людей своїй справі.

На таборі

А почала я своє знайомство із світом осіб з інвалідністю із наукової роботи та пошуку досліджень, що стосувались формування життєвого шляху, життєвої перспективи та ставлення до власного життя. Проте відповідей на багато питань для себе я не знайшла, і на бiльшiсть речей дивилась досить стереотипно та із власними упередженнями. Адже будь-що наукове залишається штучним без досвіду.

Відчинити вікно в світ людей з інвалідністю надало можливість волонтерство на ТАР. І цей табір, не перебільшуючи, змінив докорінно певні структури моєї особистості та погляди на власне життя, і, зрештою, став «порадником» у написанні моєї наукової роботи.

На таборі

А ще вдалось по-справжньому відчути, що таке команда. І як важливо віддіватись до останку тому, що ти робиш, без жодних компромісів.

Часами було не просто важко, а дуже важко, часами я не розуміла, для чого я тут і що роблю? Але в кінцевому результаті виходить найважливіше: розвиваючись сам, допомагаєш розвиватись іншим. Табір активної реабілітації для мене – це певний симбіотичний простір, де кожен учасник щодня стає кращим. І це, напевно, для людської суті є найважливіше.

У світі реабілітації, отримавши досвід на таборі, відчуваю себе всього лише маленькою піщинкою на березі моря, але дуже важливою.

А в своїй науковiй роботі, яку я завершую, мені буде, що сказати світу, і буде, чим поділитись.

Страхування на техніці їзди