Ось вже 40 днів не з нами Валера Головін…Сум та скорбота не дають дихати на повні груди…Цей стан я відчуваю лише зараз, таке ж почуття безглуздості події та неможливості нічого змінити було й 16 червня, коли отримала звістку  про те, що Карпича більше немає..

А цей відрізок в 40 днів був звичайним, стрімким, насиченим  подіями та поїздками, спілкуванням з різними людьми. Більшість з них знали чи товаришували, співпрацювали  чи просто чули про ЛЮДИНУ з Великим Серцем та Душею без меж. Час від часу пролітали думки: «Проходить перший дитячий табір, на ньому працюють наші інструктори. Колись Карпич  з Мариною розповідав про дитячі табори в Швеції..», «Балтське літо – Валера грав тут в баскетбол, допомагав організовувати деякі елементи програми. Колись….», «Думаємо про осінній семінар по методичних матеріалах для таборів активної реабілітації. Збирались Головіну давати на правку  те, що напрацюємо .. », «Пролітають дні табору для білоруських інструкторів в Євпаторії. Для білорусів працюють кращі українські інструктори. Всі вони вчились на твоєму прикладі та особисто в тебе… Більшість білоруської кадри навчав Валера та Марина Головіни.. »

Карпич, ти з нами. В кожному нашому кроці, в планах на майбутнє, в оцінюванні  зробленого нами, в нашій пам’яті, в наших думках, в історії  активної реабілітації. Щастя, що  частина нашого життя  пов’язана з тобою. Дякуючи тобі є ми, твої діти і нащадки – «Група активної реабілітації».

Збираємо підписи на підтримку заснування змагань-меморіалу Валерія Головіна. Вірю, що ця ідея буде втілена в життя та, здобуваючи спортивні досягнення,  численні спортсмени будуть нести крізь час твоє ім’я та пам’ять про тебе.

Фоміна Тетяна